- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/1583/24
Провадження 1-кп/991/17/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 березня 2024 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під домашнім арештом, продовження строку дії обов`язків та покладення додаткового обов`язку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000014.
Судове провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_5,
секретаря судового засідання ОСОБА_8 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52024000000000014, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 .
2.08 березня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 та покладення додаткового обов`язку. З клопотання та доводів прокурора ОСОБА_4, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.
3.За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5, у період часу з початку березня 2023 року, але не пізніше 09 березня 2023, до 06 червня 2023 року, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, висловив прохання ОСОБА_9 надати для нього неправомірну вигоду у розмірі 10 % (приблизно 612 000 грн) від суми перерахованих на користь ТОВ «АВАКС ПРОФ» коштів за забезпечення:
-узгодження Тернопільською обласною радою переліку відповідних об`єктів, які потребують фінансування аз рахунок залишків невикористаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090;
-включення об`єкта «Капітальний ремонт вул. Данила Галицького, м. Збараж на ділянці км 2+434-км 4+021 (окремими ділянками) Тернопільської області» (з розробкою проєктної документації) до переліку відповідних об`єктів, які потребують фінансування за рахунок залишків невикористаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090;
-подальшого підписання директором КП «Тернопількомунінвест» ОСОБА_10 актів виконаних робіт форми № КБ-2в і оплати підприємством-замовником заборгованості перед ТОВ «АВАКС ПРОФ» за договором від 28.12.2020 № 112, що згідно з ч. 1примітки до ст. 368 КК України, є великим розміром, оскільки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У подальшому, 26 червня 2023 року приблизно о 07 год 07 хв, ОСОБА_5, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, маючи корисливий мотив, зустрівся із ОСОБА_9 у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1, де, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, одержав від нього 612 000 грн як неправомірну вигоду за забезпечення узгодження Тернопільською обласною радою переліку відповідних об`єктів, які потребують фінансування за рахунок залишків невикористаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090, включення об`єкта «Капітальний ремонт вул. Данила Галицького, м. Збараж на ділянці км 2+434-км 4+021 (окремими ділянками) Тернопільської області» (з розробкою проєктної документації) до переліку відповідних об`єктів, які потребують фінансування за рахунок залишків невикористаних у попередні роки коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення за бюджетною програмою 3131090, як наслідок, подальше підписання директором КП «Тернопількомунінвест» ОСОБА_10 актів виконаних робіт форми № КБ-2в і часткову оплату підприємством-замовником заборгованості перед ТОВ «АВАКС ПРОФ» за договором № 112 від 28.12.2020, з використанням наданого йому службового становища.
Крім того, ОСОБА_5 у невстановлений час, але не пізніше 26 червня 2023 року, здійснив придбання та у подальшому до 26 червня 2023 року без передбаченого законом дозволу зберігав 20 патронів калібру 7,62?39 м (зразка 1943 року), 1 гвинтівочний патрон калібру 7,62 мм, 1 гвинтівочний патрон калібру 14,5х114 мм із запалювальною кулею, 30х165мм осколково-фугасно-запалювальний артилерійський постріл унітарного спорядження та 40х53 мм гранатометний постріл ІНФОРМАЦІЯ_1 унітарного спорядження з осколково-фугасно-трасуючою гранатою за місцем роботи у його службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2, а 60 патронів калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року останній зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
4.За таких обставин ОСОБА_5 обвинувачується у:
-проханні надати неправомірну вигоду та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
-придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
5.Звертаючись до суду із клопотанням, прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.
5.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб, 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого, 4) відсутність обмежень у перетинанні державного кордону в умовах воєнного стану.
5.2.При визначенні ймовірності незаконного впливу на свідків кримінального провадження прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду.
5.3.При визначенні ймовірності вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор просив врахувати, що 10 січня 2024 року ОСОБА_5 було додатково повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. На даний час до суду направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні 2 кримінальних правопорушень, як за ч. 4 ст. 368, так і за ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор звернув увагу, що обвинувачення стосується двох різних сфер суспільних правовідносин - у сфері службової діяльності та громадської безпеки. За таких обставин, на його переконання, підтверджується загалом ймовірна схильність обвинуваченого до протиправної поведінки.
5.4.На переконання прокурора, викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, встановлені в ході досудового розслідування та відображені у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідним є продовження строку дії запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту із врахуванням заявлених ризиків, які не зменшилися.
6.Захисник ОСОБА_7 зазначив, що запобіжний захід не є покаранням, тому його не потрібно так застосовувати. Просить врахувати, що близько місяця ОСОБА_5 перебував без електронного засобу контролю, оскільки його не вдягнули одразу, проте жодних дій для переховування не вчиняв. Також обвинувачений має чотирьох дітей, які проживають разом із ним і ходять до школи у м. Тернопіль. Загалом захисник не заперечує щодо продовження раніше покладених обов`язків на обвинуваченого, проте вважає, що покладати додатковий - не відлучатися без дозволу суду з м. Тернопіль та Тернопільської області не доцільно. Також захисник просить змінити час нічного домашнього арешту і встановити з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв. Вказане пов`язане з тим, що ОСОБА_5 потрібно возити дітей на гуртки та до школи, а враховуючи, що їх четверо, то обмеження у часі до 21 год не дає повною мірою реалізувати ці батьківськи обов`язки. Також, на переконання захисника, електронний браслет достатньо контролює переміщення ОСОБА_5 .
6.1.Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію свого колеги. Просить врахувати, що ОСОБА_5 є депутатом, який має підтримку виборців. Має чотирьох дітей, працює в Україні, не мав і не має жодного наміру кудись виїжджати, як каже прокурор.
6.2.Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи своїх захисників. Зазначив, що має міцні соціальні зв`язки, жодної загрози суспільству не несе. Додатковий обов`язок, який просить покласти прокурор, вважає надмірним тягарем. Пояснив, що його дружина перенесла операцію і зараз періодично проходить реабілітацію, а тому йому і так складно з чотирма дітьми. Просив збільшити час вільного пересування, оскільки це сприятиме йому у виконанні його батьківських обов`язків.
7.Судом встановлено, що 13 лютого 2024 року колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт із забороною залишати місце свого проживання строком на 2 місяці у період часу з 21 год 00 хв до 07 год 00 хв до 15 березня 2024 року включно.
Окрім того, вказаним рішенням залишено без змін покладені на ОСОБА_5 обов`язки відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2024 року.
8.Оцінивши клопотання прокурора та доводи сторін, суд дійшов до висновку про його часткове задоволення з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За змістом ч 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
8.1.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення цього клопотання необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 6) обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.
Щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .
9. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Щодо обґрунтованості підозри
10.Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, метою якого є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу
11.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування від суду
12.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один із яких відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) перебування та проживання членів його родини за кордоном, що свідчить про можливість проживання за кордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні; 3) можливість обвинуваченого залишити територію України, з огляду на відсутність для нього законодавчого обмеження для такого виїзду в умовах воєнного стану, оскільки він є батьком чотирьох дітей.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, суд враховує, що покарання, яке може бути призначено обвинуваченому в разі його визнання винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 1ст. 263 КК України, з урахуванням положень ст. 70 КК України, може сягати 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Окрім того, санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна.
Поряд з цим, звільнення від покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1ст. 69 КК України.
Крім того, обвинувачений та його дружина після повідомлення про підозру відчужили належне їм рухоме та нерухоме майно, а також факт проживання його батьків закордоном тільки підтверджує наявність в обвинуваченого сталих зв?язків за межами України, які разом із даними щодо його майнового стану, дають можливість переховуватись від суду.
В судовому засіданні обвинувачений також підтвердив, що має четверо малолітніх дітей.
З огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57 та ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_5 є батьком чотирьох дітей гарантує відсутність обмежень у перетинанні державного кордону у період воєнного стану.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні
13.Суд, оцінюючи можливість впливу на свідків враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення
14.На продовження існування зазначеного ризику прокурор зазначає, що 10 січня 2024 року ОСОБА_5 було додатково повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. На даний час до суду направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні 2 кримінальних правопорушень, як за ч. 4 ст. 368, так і за ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор звернув увагу, що обвинувачення стосується двох різних сфер суспільних правовідносин - у сфері службової діяльності та громадської безпеки, а тому існує ймовірна схильність обвинуваченого до протиправної поведінки.
15.Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному проваджені, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо наявності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України
16. При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт у певний час доби не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застава як єдиний запобіжний захід також не спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого, враховуючи, що такий захід був застосований до нього як альтернативний, однак ОСОБА_5 порушив покладені на нього обов`язки, у зв`язку з чим застав була звернута в дохід держави. Вказане, на переконання суду, дає підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Водночас, з метою реалізації права обвинуваченого на працю та працевлаштування, суд вважає, що домашній арешт у період часу із 23 год 00 хв по 06 год 00 хв зможе належним чином забезпечити обвинуваченому його належну процесуальну поведінку та буде достатнім для запобігання реалізації встановлених ризиків, а також відповідатиме інтересам особи, зокрема при реалізації ним права на працю.
Щодо обов`язків передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого
17.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення
З огляду на стадію кримінального провадження, покладення обов`язків у вигляді прибуття за першим викликом до прокурора, повідомлення прокурора про зміну свого місця проживання та роботи недоцільні як і можливість залишати житло у період часу з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв з дозволу прокурора.
Також суд вважає недоцільним і необґрунтованим покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язку у вигляді не відлучатися із міста Тернополя та Тернопільської області без дозволу суду, оскільки навіть за відсутності раніше такого обов`язку обвинувачений виконував усі інші покладені на нього обов`язки. Прокурор не навів у клопотанні жодних аргументів, які б свідчили про наявність ризиків і необхідності у застосуванні до обвинуваченого вказаного обов`язку. На переконання суду, таке обтяження є надмірним.
Керуючись статтями 315, 131, 176-178, 181, 199, 372 КПК України, суд постановив:
1.Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 задовольнити частково.
2.Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Токи Підволочиського району Тернопільської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, під домашнім арештом, заборонивши йому залишати місце свого проживання у період часу з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, на строк два місяці, тобто, до 13 травня 2024 року включно, з обов`язком прибувати за кожною вимогою до суду.
3.Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України;
- носити електронний засіб контролю.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15