- Presiding judge (CCC): Stefaniv N.S.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2024 року
м. Київ
справа №991/7870/23
провадження № 51-932ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2023 року,
встановив:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52023000000000447.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 грудня
2023 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8, адвоката
ОСОБА_9, ТОВ «Новітні газові технології» на вирок Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2023 року повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки скарги подані особами, які не мають права подавати апеляційні скарги.
Адвокат ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій виклав вимогу про скасування вказаного судового рішення та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що вирок суду першої інстанції, ухвалений щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 . Вважає, що вказаним вироком фактично визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень в іншому кримінальному провадженні №52019000000000143, але за аналогічними обставинами.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК Україниз огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 вказано, що, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів провадження, адвокат ОСОБА_9 не погодилася з вироком Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52023000000000447, та подала апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_5, яку апеляційний суд повернув у зв`язку з тим, що вказаний вирок не стосується прав та законних інтересів ОСОБА_5 .
При постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирок стосується виключно ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яким вирішено питання тільки щодо їх винуватості, призначення покарання, покладення обов`язків, стягнення процесуальних витрат, повернення застави, скасування накладених на майно арештів.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що у мотивувальній частині вироку (при викладенні формулювання обвинувачення) не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. Адже саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується в даному провадженні. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або вчинених у співучасті та перевіряти правильність кваліфікації злочину.
Як встановив суд апеляційної інстанції, у цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав будь-яку оцінку діям ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні, а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК України. Проте відповідне формулювання стосується лише ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . При формулюванні обвинувачення відсутні жодні посилання на персональні дані ОСОБА_5, адже у вироку йдеться про осіб, дані щодо яких повністю знеособлені, яких з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження інших процесуальних документів, складених стороною обвинувачення, чи відповідних доказів.
Отже, вирок не містить даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_5, а посилання на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6 і ОСОБА_7, без зазначення яких неможливо повно сформулювати їм обвинувачення. Вирок стосується та створює правові наслідки лише щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 .
Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційні скарги були подані особами, які не мають права подавати апеляційні скарги, згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу правомірно повернув апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, ТОВ «Новітні газові технології».
Суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від
12 грудня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3