- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/1221/24
Провадження 1-кс/991/1232/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у нерозгляді клопотання адвоката ОСОБА_3 № 2-330/004/0224 від 06.02.2024 у порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019 (далі - Скарга),
В С Т А Н О В И В :
До Вищого антикорупційного суду надійшла Скарга, у якій адвокат просить зобов`язати прокурора Офісу Генерального прокурора України розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 № 2-330/004/0224 від 06.02.2024 про скасування арештів у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019 (далі - Кримінальне провадження).
Розглянувши Скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
В кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, якимй суд буде розглядати дану справу.
У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.
Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Статтею 33-1 КПК України визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду.
Згідно положень статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються:
а) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;
б) кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України.
Пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України передбачені умови, хоча б одна з яких повинна мати місце при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду щодо кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, а саме: 1) наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному в п.1 ч.5 ст.216 КПК України; 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків) та 3) кримінальне правопорушення, передбачене ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у п.1 цієї частини.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних кримінальних правопорушень, передбачених законом, у випадку наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК на суддів, слідчих суддів, прокурорів керівників органів досудового розслідування, слідчих, інших службових осіб органів державної влади покладається обов`язок неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, вимог інших актів законодавства, що є реалізацією принципу законності.
Таким чином, системне тлумачення ч. 1 ст. 33-1 КПК доводить до висновку про неприпустимість виходу за межі тієї підсудності, яка є безсумнівною, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема законність та верховенство права, однією зі складових якого є принцип юридичної визначеності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).
З огляду на зазначене, розгляд судом, зокрема, Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Вихід за ці межі підсудності Вищого антикорупційного суду, які встановлені статтею 33-1 Кримінального процесуального кодексу України та п. 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України та є безсумнівними, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження і вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З копії повідомлення поро підозру ОСОБА_5 від 25 лютого 2019 року вбачається, що він підозрюється у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів у складі злочинної організації в особливо великому розмірі, у сумі 99 098 536 дол. США, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України.
Зі змісту Скарги вбачається, що відповідно до постанови про визначення підслідності від 21 вересня 2023 року підслідність Кримінального провадження визначено за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.
Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що Скарга непідсудна Вищому антикорупційному суду відповідно до ст.33-1 КПК України, примітки ст.45 КК України, п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, оскільки ОСОБА_5 не є суб`єктом злочину, який би мав розслідуватися НАБУ відповідно до п.1 ч.5 ст.216 КПК України, у тому числі, йому не інкриміновано злочин у співучасті з вказаними спецсуб`єктами. Крім того, ОСОБА_5 не інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст.255 КК України, в частині участі у злочинній організації під керівництвом колишнього Президента України ОСОБА_6 . Умова, яка передбачена п.2 ч.5 ст.216 КПК України, також відсутня, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 не є службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Зазначених висновків також дійшла і колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 20.12.2023 у справі № 991/10132/23.
Посилання захисника на ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 червня 2021 року у справі №757/39375/19 не береться до уваги, оскільки на час її постановлення Кримінальне провадження було підсудне Вищому антикорупційному суду, проте після постановлення вказаної ухвали органом досудового розслідування не встановлено відомостей про причетність та притягнення інших осіб, окрім ОСОБА_5, до кримінальної відповідальності за вчинення злочину за ст.209 КК України. Зазначене вбачається також з долученого до Скарги витягу з ЄРДР по Кримінальному провадженню, згідно якого лише ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України.
Зі свого боку, з огляду на те, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (частина сьома статті 100, частина друга статті 132, частина перша статті 184, частина перша статті 192, частина друга статті 199, частина перша статті 201, частина третя статті 244, частина десята статті 290 КПК України), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг/клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом, зокрема, згідно ч.1 ст. 306 КПК України, яка, серед іншого, встановлює порядок розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадження щодо кримінальних правопорушень, не віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, Скарга має розглядатися слідчим суддею місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування у Кримінальному провадженні.
Згідно пункту 2) частини 2 статті 304 КПК України, скарга повертається особі, яка із нею звернулась у разі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Скарга не підсудна Вищому антикорупційному суду, то Скарга підлягає поверненню суб`єкту звернення.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 33-1, 303-304, ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора України, яка полягає у нерозгляді клопотання адвоката ОСОБА_3 № 2-330/004/0224 від 06.02.2024 у порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 42019000000000673 від 26.03.2019, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1