Document No. 110189378

Date of the hearing: 07/04/2023
Date of the decision: 07/04/2023
Case №: 991/949/23
Proceeding №: 42019000000002463
Instance: HACC AC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.

Справа № 991/949/23

Провадження №11-сс/991/246/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_2,

Суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваної ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки c. Соколівка, Крижопільського району, Вінницької області, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваної у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023 було частково задоволено клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та застосовано до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 220 800,00 грн.

За умови внесення застави на підозрювану ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці покладено наступні обов`язки:

1) не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;

2) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 та підозрюваними ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58 та ОСОБА_59, як безпосередньо, так і через третіх осіб;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану, визначено до 16.05.2023 включно.

Слідчим суддею було встановлено наступні обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_60 у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61 заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «ВестПрайт» ОСОБА_62 та ОСОБА_63, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_64 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_65 та ОСОБА_66 у співучасті із ОСОБА_60 та ОСОБА_61, реалізуючи свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_67 . Саме на ОСОБА_6 та ОСОБА_68 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

У подальшому, заступниця Міністра культури України ОСОБА_6, діючи всупереч інтересам служби, не зважаючи на численні порушення чинного законодавства України, 14.06.2019 погодила проект плану санації ДП «НКУ», шляхом проставлення у ньому особистого підпису.

У свою чергу таке рішення ОСОБА_6 суперечило позиції останньої, викладеної у листі Мінкультури № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 за її підписом, яким було повернуто один з попередніх планів санації керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_69, яким передбачалося відчуження меншої частини комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ».

Знаючи про наявність семи учасників конкурсного відбору організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ», ОСОБА_70 та ОСОБА_6, всупереч вимогам законодавства не було вжито будь-яких заходів з перевірки наданої ОСОБА_60 інформації про визначення переможця такого конкурсу.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_62 та ОСОБА_63, заступниця Міністра культури України ОСОБА_6, діючи всупереч інтересам служби, у співучасті із начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_70, 16.08.2019 погодила запропоновану ОСОБА_60 кандидатуру організатора аукціону ТБ «Перша універсальна біржа «Україна».

Таким чином, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_71 шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_62, ОСОБА_63, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61, заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_70 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_64 умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_72 та ОСОБА_73 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.

Досліджені в ході судового розгляду матеріали клопотання обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважав доведеним наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого корупційного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад сім років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Також слідчим суддею встановлено наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено.

Враховуючи існування взаємообумовленості дій між підозрюваною ОСОБА_6 та іншими особами, які підозрюються у вчинені вищевказаних кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність у підозрюваної широкого кола зав`язків серед працівників Мінкультури та ДП «НКУ», слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 може прямо чи опосередковано впливати на інших підозрюваних/свідків у цьому кримінальному провадженні для дачі ними неправдивих показань та уникнення ОСОБА_6 можливої кримінальної відповідальності.

Виходячи з обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, вагомості встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та зможе запобігти цим ризикам. Отже, слідчим суддею встановлена неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.

Розмір застави визначений слідчим суддею виходячи з того, що він буде достатнім стимулюючим засобом, щоб знівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану також покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі з доповненнями просить ухвалу слідчого судді від 16 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Зазначає, що під час розгляду клопотання детективом не було доведено існування обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_6 до події інкримінованого кримінального правопорушення.

В діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, так як остання не причетна до питань ініціювання справи про банкрутство ДП «НКУ», процедури формування кредиторської заборгованості, не мала вплив на діяльність комітету кредиторів та керуючого санацією. Обговорення плану санації на відповідність вимогам законодавства здійснювалось колегіально, при цьому ОСОБА_6 не була ініціатором такого обговорення та не здійснювала жодних дій з метою переконати учасників наради затвердити план санації, навіть не виступала з цього питання порядку денного.

Внаслідок зміни законодавства у 2018 році, було знято заборону на приватизацію майна національних закладів культури, що й обумовило зміну позиції ОСОБА_6 щодо майна ДП «НКУ».

Положення Указів Президента №587/94 від 11.10.1994 та 451/95 від 16.06.1995, на які посилався детектив, обґрунтовуючи клопотання, суперечать вимогам Конституції України, є нечинними, а відтак такими, що не підлягають застосуванню.

Матеріали, якими детектив обґрунтовував клопотання, зокрема протоколи допиту свідків та протоколи за результатами проведення НСРД не доводять безпосередню причетність ОСОБА_6 до інкримінованого злочину.

ОСОБА_6 не причетна до непогашення кредиторської заборгованості ДП «НКУ» за рахунок коштів державного бюджету.

Погодження плану санації відбулось у строки, встановлені положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Погодження кандидатури організатора аукціону не входило до повноважень ОСОБА_6 .

Також захисник звертає увагу на недоведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Висновок слідчого судді про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування спростовується поведінкою ОСОБА_6 після того, як остання стала обізнаною щодо факту розслідування можливих зловживань у процедурі продажу майна ДП «НКУ», а сама по собі тяжкість можливого покарання за ймовірно вчинений злочин не може свідчити про наявність вказаного ризику.

Слідчий суддя дійшов хибного висновку про наявність ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, враховуючи загальну тривалість досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та поведінку ОСОБА_6 .

Необґрунтованим також є висновок слідчого судді щодо наявності ризику впливу ОСОБА_6 на свідків, інших підозрюваних, експерта, інших осіб у даному кримінальному провадженні, оскільки остання наразі не займає посад, які б обумовлювали наявність владних повноважень, які б можливо було б використати у відношенні зазначених учасників кримінального провадження, а твердження детектива є абстрактними, не мають конкретного характеру та не підтверджені відповідними доказами.

Захисник наполягає, що детективом не було доведено, а судом в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава.

Розмір застосованої до ОСОБА_6 застави не відповідає обставинам кримінального провадження, майновому та сімейному стану підозрюваної, слідчим суддею не обґрунтовано виключного характеру розміру застави.

Строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, визначено поза межами строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні. Надали пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги.

Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_60 у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61 заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «ВестПрайт» ОСОБА_62 та ОСОБА_63, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_64 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

За версією органу досудового розслідування, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_65 та ОСОБА_66 у співучасті із ОСОБА_60 та ОСОБА_61, реалізуючи свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_67 . Саме на ОСОБА_6 та ОСОБА_68 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

У подальшому, заступниця Міністра культури України ОСОБА_6, діючи всупереч інтересам служби, не зважаючи на численні порушення чинного законодавства України, 14.06.2019 погодила проєкт плану санації ДП «НКУ», шляхом проставлення у ньому особистого підпису.

Разом з тим, таке рішення ОСОБА_6 суперечило позиції останньої, викладеної у листі Мінкультури № 1625/7?2/13-17 від 05.05.2017 за її підписом, яким було повернуто один з попередніх планів санації керуючого санацією ДП «НКУ» ОСОБА_69, яким передбачалося відчуження меншої частини комплексу нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ».

Таким чином, на даному етапі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, версія досудового розслідування полягає у тому, що керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_71 шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_62, ОСОБА_63, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61, заступницею Міністра культури України ОСОБА_6, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_70 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_64 умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_72 та ОСОБА_73 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України (т. 1, а.с. 84-109).

Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, про наявність обґрунтованої підозри щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй злочину.

Зокрема, відповідно до наказу Міністерства культури України від 12.05.2016 № 313/0/17-16 ОСОБА_6 приступила до виконання обов`язків заступника Міністра культури України (т.1, а.п.71).

14.06.2019 ОСОБА_6 було погоджено план санації ДП «НКУ», яке наказом Міністерства культури України від 17.06.2016 № 450 було включено до переліку базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня (т. 2, а.п. 9-10, 213-224).

Відповідно до заперечень ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019, наданий на розгляд та схвалення проект плану санацій є необґрунтованим та містить ряд недоліків (не рівні умови погашення заборгованості перед кредиторами, відсутність економічної обґрунтованості суми поворотної фінансової допомоги та того, що реалізація об`єктів майна призведе до погашення всіх боргів через відсутність відомостей про реальну вартість майна, відсутність відомостей щодо збільшення прибутковості в результаті здійснення вказаних у плані санації ремонтних робіт (т.2, а.п. 242).

Висловлена у 2017 році позиція Міністерства культури України щодо погодження проекту плану санації ДП «НКУ», зокрема - ОСОБА_6, мала схожі сумніви у ефективності обраного засобу відновлення платоспроможності боржника, у тому числі через те, що існували обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проекту плану санації ДП «НКУ» після розрахунку з борговими зобов`язаннями може призвести до нової заборгованості (т. 2, а.п. 158, 165).

У висновках за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи експерт дійшов висновку, що ринкова вартість станом на 17.10.2019 комплексу будівель ДП «НКУ» складала 41 778 000, 00 гривень (т. 3, а.п. 196-298).

Натомість, у звіті від 31.05.2019 об`єкти ДП «НКУ» були оцінені за ринковою вартістю 37 710 788,00 гривень, що відповідно до висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, які вплинули на її достовірність (т. 3, а.п. 299-307).

Крім того, у протоколах, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовані згадки про «вирішення питань» із Міністерством культури України (т. 5, а.п. 81, 207, 305-306).

Про ймовірне вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння державною власністю ДП «НКУ» листом від 11.11.2019 було повідомлено Міністром культури, молоді та спорту ОСОБА_74 (т. 2, а.п. 1-4), який, зокрема, вважав, що погодження Міністерством культури України плану санацій було передчасним, не виправданим і не відповідало інтересам держави.

Також Судом досліджені і інші документальні докази, які, у своїй сукупності, свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у кримінальному провадженні №42019000000002463.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника, що зводяться до необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю її діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, Суд зазначає, що на цьому етапі провадження ані слідчий суддя, ані колегія суддів апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору їх достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше здійснення досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час постановлення ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо недоведеності існування ризику переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, Суд дійшов наступних висновків.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Враховуючи особисті дані, що характеризують ОСОБА_6 (вік, освіту, сімейний та майновий статуси, місце роботи, інші характеризуючі обставини (т. 1, а.с.34, 36, 38-39, 40-42, 43, 65; т.6, а.с. 61-77, 98-105) не можна виключати, що після набуття 01.02.2023 ОСОБА_6 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 42019000000002463, у разі прийняття такого рішення, нею можуть вживатися заходи задля переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 було розпочато 25.11.2019, однак лише із 01.02.2023, після набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваної, а відтак, саме з цієї дати відносно неї висунуто офіційні звинувачення у вчиненні злочину, результатом яких, у разі зібрання органом досудового розслідування достатньої кількості доказів, може стати направлення обвинувального акту до суду.

Ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду існує також і з огляду на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, відповідно до ст. 12, 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого, у разі встановлення судом винуватості особи у його вчиненні, можливе призначення лише реального покарання без можливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

А тому, на даному етапі здійснюваного досудового розслідування у кримінального провадження №42019000000002463, колегія суддів дійшла висновку про існування ризику переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно недоведення існування ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлюючи існування вказаного ризику слідчий суддя дійшов висновку, що у ОСОБА_6 є можливість як самостійно, так і шляхом надання вказівок іншим особам, зокрема своїм колишнім підлеглим у Мінкультури, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено.

Вказаний ризик існує з огляду на те, що ОСОБА_6 із 2014 року по 2019 рік обіймала посади у Міністерстві культури України, а саме - заступника Міністра культури України - керівника апарату та заступника Міністра культури України.

Відповідно до наданих ОСОБА_6 повноважень, остання здійснювала координацію діяльності структурних підрозділів державної політики апарату Міністерства: управління охорони культурної спадщини, відділу з питань музейної справи, відділу з питань переміщення культурних цінностей, управління економічного розвитку та фінансів. Доручення, які надавала ОСОБА_6, були обов`язковими для виконання державними службовцями перелічених структурних підрозділів (т. 1, а.с. 75-79).

А тому, з огляду на тривалість роботи ОСОБА_6 у вказаному Міністерстві та займані нею керівні посади, що передбачали безумовне виконання її доручень, існує ризик того, що ОСОБА_6 може використати свій авторитет серед колишніх підлеглих задля знищення, спотворення або приховання речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування продовжується відшукання речей та документів, які можуть мати значення для встановлення усіх обставин у кримінальному провадженні №42019000000002463, а ОСОБА_6 тільки 01.02.2023 набула статусу підозрюваної, а тому не можливо повністю виключити, що остання не буде вживати заходів для знищення, спотворення або приховування вказаних речей чи документів.

Щодо доводів апеляційної скарги про існування ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваної на інших учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Слідчий суддя під час встановлення вказаного ризику зазначив, що враховуючи існування взаємообумовленості дій між підозрюваною ОСОБА_6 та іншими особами, які підозрюються у вчинені вищеописаних кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність у підозрюваної широкого кола зв`язків серед працівників Мінкультури та ДП «НКУ», існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може прямо чи опосередковано впливати на інших підозрюваних/свідків у цьому кримінальному провадженні з метою узгодження показань або дачі ними неправдивих показів задля уникнення можливості притягнення до кримінальної відповідальності.

Встановлюючи існування вказаного ризику, колегія суддів також враховує, що визначений КПК України порядок отримання показань від свідків на різних етапах кримінального провадження зберігає ризик такого впливу до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, якою є підозрювана, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.

Колегія суддів звертає увагу, що, відповідно до матеріалів провадження, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи свою позицію, в тому числі, щодо причетності підозрюваної ОСОБА_6 до інкримінованого злочину, крім іншого посилається на показання свідків (т.4, а.п. 287-290), а тому, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині існування вказаного ризику.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

03.02.2023 старший детектив - заступник керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, за погодженням із прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 звернувся із клопотанням, у якому прохав застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 16 104 000,00 гривень, з покладенням строком до 2 місяців на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (т.1, а.с. 1-26).

За результатами розгляду, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення вказаного клопотання та застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 220 800,00 грн та покладенні обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

Враховуючи у сукупності усі відомості про особу підозрюваної ОСОБА_6, а також фактичні обставини у кримінальному провадженні №42019000000002463, на даному етапі кримінального провадження можливість застосування відносно підозрюваної саме запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оцінюється як цілком обґрунтована.

Наразі застосований відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави з одного боку не створює для останньої надмірного обтяження, а з іншого - зумовлює дотримання нею покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, під загрозою стягнення сплаченої застави у дохід держави та застосування відносно неї більш суворого запобіжного заходу. А тому Суд відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Виходячи з наведених висновків в частині обґрунтованості застосування слідчим суддею до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи стадію та обставини кримінального провадження, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, як такого, що не в повній мірі здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно непомірності розміру застави, визначеної у виді запобіжного заходу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. В той же час, розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Злочин, передбачений ст. 191 КК України, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду клопотання та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку Суду, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив, може буде непомірною (6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 16 104 000,00 гривень), та визначив її у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 220 800,00 гривень.

Враховуючи характеризуючі підозрювану ОСОБА_6 матеріали (сімейний статус, отримані доходи, майно, яке перебуває у володінні, готівкові кошти тощо), визначений розмір застави є цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження (т.1, а.п. 38-65).

Відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, внесення застави допускається як самим підозрюваним, та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Матеріали провадження містять докази сплати визначеної відносно ОСОБА_6 застави у повному розмірі (т.6, а.п. 171 (зворотна сторона)), розмір якої дозволяє дійти висновку, що втрата такого розміру застави може мати суттєвий негативний вплив на матеріальне становище ОСОБА_6 та зможе застерегти останню від невиконання покладених на неї обов`язків.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо визначення покладених на ОСОБА_6 обов`язків поза межами строку кримінального провадження № 42019000000002463, колегія суддів дійшла наступних висновків.

В оскаржуваній ухвалі від 16.03.2023 слідчим суддею визначено, що строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6, визначено до 16.05.2023 включно.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Разом з тим, обов`язки, як обмежувальні заходи, пов`язані з обраним запобіжним заходом, не можуть існувати поза межами кримінального провадження.

Положення ч.4 ст.132 та ст.203 КПК України передбачають, що ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжних заходів припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, у разі ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, в тому числі у зв`язку з закінченням (непродовженням) строку досудового розслідування, обов`язки, покладені на підозрюваного ухвалою слідчого судді, припиняють свою дію.

Отже, у разі закінчення строку досудового розслідування, що тягне за собою закриття кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, покладені на ОСОБА_6 обов`язки припинять свою дію. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваної, тяжкість інкримінованого їй злочину, відомості про її майновий стан, наявність у неї соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, співмірність покладених процесуальних обов`язків особі підозрюваної та обставинам провадження, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

Search

Document No. 110189378