Document No. 109419101

Справа № 991/4093/22

Провадження №11-сс/991/146/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

учасники судового провадження: адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прокурор ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.09.2022 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000676 від 07.06.2022.

Історія провадження

1.Детективам НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000676 від 07.06.2022 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28 - частиною 1 статті 111, статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК).

2.28.09.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду накладено арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.

3.07.02.2023 на зазначену ухвалу представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

4.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді: (1) частково задоволено клопотання детектива; (2) накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ «ЕРА-МЕДІА» розміром 2 700 грн, що належить підозрюваному ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, шляхом заборони розпоряджатись цим майном; (3) накладено арешт на 1/2 частину чотирьох нежитлових приміщень у місті Києві, що належать підозрюваному ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а саме: приміщення № Г3-3 в будинку АДРЕСА_1 та приміщення №№ 51, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 у будинку АДРЕСА_4 .

5.Арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання з огляду на таке: (1) ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28 - частиною 1 статті 111, статтею 368-5 КК; (2) обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами; (3) санкцією частини 1 статті 111 КК передбачено покарання у виді конфіскації майна; (4) ОСОБА_9 належить частка у статутному капіталі ТОВ «ЕРА-МЕДІА» розміром 2 700 грн; (5) з 29.08.1994 по 25.02.2020 ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8, під час перебування у якому остання набула у власність Нежитлові приміщення; (6) не зважаючи на розірвання 25.02.2020 шлюбу, на думку обвинувачення, між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 збереглись сімейні відносини, що підтверджується в тому числі оформленням довіреностей ОСОБА_8 та її батьком на помічників ОСОБА_9, переоформленням транспортних засобів з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 та з ОСОБА_8 на ОСОБА_11, спільним перельотами на відпочинок. Крім цього, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, було встановлено факт спільного проживання з ОСОБА_9 ; (7) не є вочевидь необґрунтованими твердження сторони обвинувачення про те, що розірвання шлюбу може бути пов`язане із запровадженням Сполученими Штатами Америки санкцій відносно ОСОБА_9, які передбачають блокування всієї власності та частки у власності останнього, а також заборону фізичним та юридичним особам США здійснювати будь-які транзакції за участі ОСОБА_9 ; (8) щодо майна, набутого під час шлюбу, діє презумпція виникнення спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим набуте ОСОБА_8 у період шлюбу майно у виді чотирьох Нежитлових приміщень є спільною сумісною власністю подружжя; (9) оскільки ОСОБА_9 є підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, у зв`язку з чим майно за вироком суду може бути конфісковане, то є обґрунтовані підстави вважати, що незастосування обмежень щодо можливості розпоряджатися цим майном може призвести до вжиття ОСОБА_9 заходів щодо його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або передачі третім особам з метою уникнення арешту та подальшої конфіскації майна; (10) враховуючи правову підставу для арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слід накласти арешт на частку у статутному капіталі та 1/2 частину наведених вище Нежитлових приміщень, що знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; (11) таке обмеження не буде занадто обтяжливим для власників майна.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

6.В апеляційній скарзі адвокат просила: (1) скасувати ухвалу слідчого судді; (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності, а саме на чотири нежитлових приміщення у місті Києві - № Г3-3 в будинку АДРЕСА_1 та №№ 51, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 у будинку АДРЕСА_4 .

7.В обґрунтування вимог скарги адвокат посилалась на (1) неповноту судового розгляду, (2) невідповідність сформованих в ухвалі висновків фактичним обставин кримінального провадження та (3) істотне порушення норм процесуального права.

8.Щодо неповноти судового розгляду адвокат зазначила таке: (1) нерухоме майно, на яке накладено арешт, є особистою приватною власністю ОСОБА_8 . Так, 20.11.2019 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено договір про поділ спільної сумісної власності подружжя, визначення порядку проживання та виховання дітей. За цим договором в рахунок виконання аліментних зобов`язань ОСОБА_8 передано у власність відповідне майно подружжя, зокрема, за нею визнано право власності на чотири нежитлові приміщення, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою; (2) факт перебування у шлюбі не є безумовною підставою для виникнення права спільної сумісної власності, а слідчий суддя не є суб`єктом, уповноваженим на встановлення факту набуття права спільної сумісної власності; (3) презумпція права спільної сумісної власності подружжя є оспорюваною.

9.На думку представника (1) висновок слідчого судді про те, що розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 може бути пов`язано із застосуванням щодо останнього санкцій є хибним та таким, що не відповідає дійсності, адже рішення суду про розірвання шлюбу прийнято задовго до застосування санкцій. Так, позовна заява про розірвання шлюбу була подана ще 03.12.2019, відповідне рішення винесене 25.02.2020, тоді як санкції відносно ОСОБА_9 . США запровадило лише 10.09.2020. У контексті цього доводу апелянт просить дослідити заяву від 13.09.2019, посвідчену нотаріально, зі змісту якої вбачається, що на момент її складення вже існували істотні труднощі у стосунках ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Окрім цього, (2) щодо посилання в оскаржуваній ухвалі на твердження детектива про те, що ОСОБА_8 після розірвання шлюбу продовжує підтримувати сімейні зв`язки із ОСОБА_9, то ця обставина не може бути підставою для арешту майна. До того ж існування зв`язку між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є цілком нормальним явищем з огляду на наявність спільних дітей, які потребують уваги обох батьків, що не виключає їх спілкування між собою. Це може свідчить про належну участь батька і матері у вихованні спільних дітей, а не про сімейні взаємовідносини. Також (3) не може свідчити про існування сімейних відносин факт спільного проживання чоловіка і жінки, про що стверджував детектив, посилаючись на обставини обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_8 . Детектив не довів факт пов`язаності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спільним побутом та наявністю у них взаємних прав та обов`язків. Крім цього, після розірвання 25.02.2020 шлюбу із ОСОБА_9 ОСОБА_8 14.04.2021 вступила у новий шлюб.

10.Слідчий суддя допустив істотне порушення процесуального закону, оскільки наклав арешт на майно з метою забезпечення його можливої конфіскації без з`ясування дійсного власника майна, а саме арешт накладено на майно, яке є особистою власністю особи, яка не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Короткий зміст заперечень прокурора

11.Прокурор подав письмові заперечення, в яких зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Прокурор вважав, що: (1) слідчий суддя дослідив всі обставини, які могли би вплинути на рішення про накладення арешту, та дійшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для арешту майна; (2) посилання адвоката на договір поділу спільного майна та спільну заяву ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є неприйнятним, адже адвокат не надала оригінали цих документів. Надані копії з копій документів, що не відповідає вимога КПК та викликає сумніви в їх достовірності; (3) такі документи не досліджувались слідчим суддею та за умов надання достовірних документів, вони можуть бути розглянуті як підстава для скасування арешту в порядку статті 174 КПК.

Позиція учасників судового провадження

12.Представники ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

13.Прокурор заперечував проти задоволення скарги.

14.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Мотиви та оцінка Суду

15.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).

16.Враховуючи вимоги та мотиви апеляційної скарги, Суд в межах цього апеляційного розгляду переглядає ухвалу слідчого судді від 28.09.2022 лише в частині арешту чотирьох Нежитлових приміщень. У цій частині Суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги щодо належності арештованих Нежитлових приміщень на праві особистої приватної власності ОСОБА_8 .

17.Суд вважає, що апелянт не довів належність арештованого майна на праві особистої приватної власності ОСОБА_8 з нижче наведених підстав.

18.Так, відповідно до позиції апелянта чотири Нежитлові приміщення, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, є особистою власністю ОСОБА_8 на підставі договору від 20.11.2019 про поділ спільної сумісної власності подружжя, визначення порядку проживання та участі у вихованні дітей (далі - Договір).

19.Зі змісту пункту 7 Договору вбачається, що сторони ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) вважали чотири Нежитлові приміщення, зареєстровані за ОСОБА_8 та на які оскаржуваною ухвалою було накладено арешт, спільною сумісної власністю подружжя як майно, набуте ОСОБА_8 у шлюбі з ОСОБА_12 . Зазначене також підтвердили в судовому засіданні представники ОСОБА_8 .

20.Як пояснив в судовому засіданні представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 : (1) цим Договором сторони поділи майно з відступом від рівності часток подружжя у спільній сумісній власності пропорційно отриманим доходам в період придбання майна; (2) відповідно до висновку експертного економічного дослідження вартість частки ОСОБА_9 у спільному майні складала 16 398 061,08 грн, а ОСОБА_8 - 169 458 458,94 грн, про що зазначено в пункті 9 Договору; (3) Договір був укладений в інтересах дітей та в рахунок погашення аліментних зобов`язань ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 належну йому частку у праві спільної сумісної власності, зокрема, на чотири Нежитлові приміщення (час на звукозаписі судового засідання від 28.02.2023 - 11:48, 11:50, 12:19, 12:24).

21.Суд вважає, що договір, на який посилалась апелянт, хоч і містить назву «про поділ спільної сумісної власності подружжя», проте по суті не містить положень про поділ майна подружжя. Фактично йдеться про припинення аліментних зобов`язань в спосіб не передбачений законом та зі змісту документів, що передували укладенню Договору слідує, що він укладався з іншою метою ніж поділ майна подружжя, дійсною метою було уникнути негативних наслідків, пов`язаних з діями ОСОБА_9, в тому числі тими, які орган досудового розслідування кваліфікує як державна зрада.

Щодо оцінки передачі ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 належної йому частки у праві спільної сумісної власності на чотири Нежитлові приміщення в рахунок погашення аліментів на утримання дітей як підстави для набуття особистої приватної власності на це майно

22.Відповідно до статті 190 Сімейного кодексу України (далі - СК): (1) той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина 1); (2) набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно (частина 2).

23.Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування відмовлятися від належних дитині майнових прав (абзац 4 частини 2 статті 177 СК, частина 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»).

24.Під час апеляційного розгляду адвокат зазначив, що Договір укладався в інтересах спільних дітей, проте зі змісту Договору вбачається, що діти не були сторонами Договору (не зазначено, що ОСОБА_8 діяла як законний представник від імені та в інтересах дітей, діти не зазначені як набувачі права власності на майно). На питання Суду чому діти не є учасниками договору представник пояснив, що це було зроблено через труднощі в отриманні відповідного дозволу органу опіки та піклування відповідно до Закону України «Про охорону дитинства».

25.Відповідно до Договору: (1) з метою врегулювання усіх майнових прав подружжя і з метою подальшого припинення участі в управлінні спільним корпоративними правами та врегулювання аліментних зобов`язань ОСОБА_9 на утримання дітей - ОСОБА_13 2011 року народження та ОСОБА_14 2013 року народження, а також участі в додаткових витратах на дітей, Сторони дійшли згоди щодо відчуження (укладення договору купівлі-продажу в майбутньому до 31.12.2019) ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 за номінальною вартістю 5% статутного капіталу в ТОВ «Ера-Медіа» у розмірі 150 грн та 50 іменних простих акцій ПрАТ «Інформаційно-видавнича група «Телеграфъ» номінальною вартістю 147,5 грн, загальною вартістю 7 375 грн; (2) ОСОБА_9 в рахунок виконання вищезазначених аліментних зобов`язань не претендує на частку у праві спільної сумісної власності на майно, титульним власником якого є ОСОБА_8, зазначеного у пункті 7.2 Договору [в тому числі чотири Нежитлові приміщення], визначену пропорційно отриманим доходам сторін, вартість якої складає 16 392 495,17 грн; (3) Сторони дійшли згоди про припинення аліментних зобов`язань Сторони 2 ( ОСОБА_9 ) на утримання дітей та участі у додаткових витратах на дітей згідно пункту 10 Договору до досягнення ними повноліття, а у випадку навчання дітей у вищих навчальних закладах - до закінчення строку їх навчання; (4) за ОСОБА_8 визнається право власності на усе майно, що перелічене у пункті 7.2 цього Договору [спільне майно подружжя, титульним власником якого є ОСОБА_8, в тому числі чотири Нежитлові приміщення].

26.Виходячи зі змісту Договору, ним вирішено питання не про поділ спільного майна подружжя, а про погашення аліментних зобов`язань в непередбачений законодавством спосіб (без погодження органу опіки та піклування і без передачі майна у власність дітей).

27.З цих мотивів Суд не приймає до уваги положення Договору щодо «визнання права власності» за ОСОБА_8 на Нежитлові приміщення.

Щодо оцінки обставин укладення Договору

28.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 ЦК).

29.Статтею 69 СК передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

30.Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

31.Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно частини 3 статті 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

32.Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі № 711/10526/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2019 у справі № 461/12463/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2019 у справі № 638/8669/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 14-712цс19. Також в постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 521/5435/16-ц зазначено, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

33.Враховуючи наведені положення, Суд, оцінюючи обставини укладення Договору, дійшов висновку про те, що Договір був укладений з метою виведення майна з-під можливих (у майбутньому) негативних наслідків через дії ОСОБА_9 з проведення інформаційних заходів, які слідство кваліфікує як державна зрада.

34.У цьому контексті Суд відхиляє твердження представників ОСОБА_8 про укладення Договору задовго до початку кримінального провадження та повідомлення ОСОБА_9 про підозру та про те, що Договір не має відношення до кримінального провадження. Колегія суддів зазначає, що Договір був укладений після початку вчинення ОСОБА_9 дій, які сторона обвинувачення кваліфікує як державна зрада та вчинення якої встановлено слідчим суддею за стандартом доведення «обґрунтована підозра». При цьому апелянт не оскаржує ухвалу в частині встановлення слідчим суддею обґрунтованості повідомленої ОСОБА_9 підозри.

35.Так, відповідно до повідомленої ОСОБА_9 підозри за частиною 1 статті 111 КК:

(1) на початку 2019 року народному депутату України VІІІ скликання ОСОБА_9 надійшло запрошення від громадянина України ОСОБА_15, провести зустріч із першим заступником Головного управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГУ ГШ ЗС РФ) ОСОБА_16 для вирішення питання щодо можливої подальшої співпраці із вказаним розвідувальним органом в інтересах Російської Федерації, на що ОСОБА_12 погодився;

(2) у період часу з 08.04.2019 по 10.04.2019, ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_16 та його помічником ОСОБА_17 на території російської федерації, у м. москві, у приміщенні адміністративної будівлі ГУ ГШ ЗС рф. За результатами вказаної зустрічі ОСОБА_9 був залучений ОСОБА_16 до конфіденційного співробітництва з розвідувальним органом російської федерації на платній основі. Також було визначено, що ОСОБА_15 як співучасник у вчиненні злочину, буде зв`язковим, через якого ОСОБА_9 отримуватиме завдання ГУ ГШ ЗС РФ та обумовлену винагороду за надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України;

(3) на виконання досягнутих домовленостей щодо умов конфіденційного співробітництва ОСОБА_15, виконуючи роль пособника у вчиненні злочину, діючи за дорученням ОСОБА_16, протягом 2019-2022 років, з періодичністю 1-2 рази на квартал, перебуваючи у м. Києві, отримував готівкові кошти у громадянина України ОСОБА_18 та інших не встановлених органом досудового розслідування осіб, які в подальшому передавав ОСОБА_9 через його помічника ОСОБА_19 та інших невстановлених довірених осіб;

(4) у свою чергу, ОСОБА_9, будучи виконавцем злочину, надавав допомогу ГУ ГШ ЗС РФ у здійсненні підривної діяльності проти України, шляхом проведення спеціальних інформаційних акцій, які широко висвітлювалися в українських та закордонних засобах масової інформації, та мали на меті дискредитацію представників органів державної влади України і погіршення зовнішньополітичних відносин держави із країнами-партнерами;

(5) зокрема 09.10.2019 та 20.11.2019 народний депутат України ОСОБА_9, використовуючи свій правовий статус та наявні можливості, у тому числі пов`язані з посадою народного депутата України, організовував онлайн-конференції на такі теми: «Оприлюднення фактів тиску посольства США на правоохоронні органи України з метою втручання у виборчий процес в Сполучених Штатах Америки», «Нові факти про міжнародну корупцію, «Бурісму» та схему доведення України до банкрутства». Основною метою вказаних виступів ОСОБА_9, які набули значного суспільного резонансу, була дискредитація кандидата у президенти США ОСОБА_20 напередодні президентських виборів 2020 року у США та погіршення відносин між Україною та її стратегічним партнером - США;

(6) 19.05.2020, 22.06.2020, 09.07.2020 та 16.09.2020 ОСОБА_9 провів онлайн-конференції на теми: «Нові факти міжнародної корупції та зовнішнього управління Україною», «Нові записи розмов, які свідчать про міжнародну корупцію та зовнішнє управління України», «Нові факти міжнародної корупції, а також зовнішнього управління Україною». У ході вказаних конференцій ОСОБА_9 опублікував аудіозаписи телефонних розмов Віце-президента США ОСОБА_20, який на момент публікації балотувався в Президенти США, Президента України ОСОБА_21 та президента РФ, які широко висвітлювалися в українських та закордонних засобах масової інформації.

36.З наданих апелянтом документів вбачається, що: (1) в пунктах 2-4 Договору міститься посилання на спільну заяву від 13.09.2019 та договір від 13.10.2019 про намір врегулювання прав та обов`язків сторін у шлюбі, які також укладені після початку вчинення ОСОБА_9 інкримінованих слідством дій; (2) при цьому в пункті 5 заяви від 13.09.2019 констатовано, що дії Сторони 2 ( ОСОБА_9 ), пов`язані з ініціюванням кримінального провадження та викриттям втручання вищими посадовими особами органів державної влади України в вибори та виборчу компанію США у період 2015-2016 років, призвели до відмови у прийняття до навчального закладу сина ОСОБА_9 . Наведені дії ОСОБА_9 фактично складають частину інкримінованих слідством дій, що кваліфікуються як державна зрада. У пункті 4 цієї заяви зазначено, що ОСОБА_8 постійно зазнає додаткові проблеми та утиски, пов`язані з необхідністю електронного декларування майнового стану сім`ї та особистих доходів ОСОБА_9 ; (3) договір від 13.10.2019 укладено невдовзі після проведення 09.10.2019 ОСОБА_9 онлайн-конференції на тему: «Оприлюднення фактів тиску посольства США на правоохоронні органи України з метою втручання у виборчий процес в Сполучених Штатах Америки», що кваліфікується слідством як державна зрада (том 1 а. с. 136-137); (4) Договір від 20.11.2019 укладено в день проведення ОСОБА_9 онлайн-конференції на тему: «Нові факти про міжнародну корупцію, «Бурісму» та схему доведення України до банкрутства», що також кваліфікується слідством як державна зрада (том 1 а. с. 136-137).

37.Також в апеляційній скарзі адвокат посилалась на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2020 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 був розірваний (том 1 а. с. 201-203). Зазначаючи про це рішення в оскаржуваній ухвалі, слідчий суддя навів довід обвинувачення про те, що після розірвання шлюбу між підозрюваним та його колишньої дружиною збереглись сімейні відносини. У межах розгляду апеляційної скарги зазначена обставина не впливає на режим права власності на Нежитлові приміщення, однак оцінюється Судом в контексті загальних обставин, що передували та слідували за датою укладення Договору в цілях оцінки мети його укладення.

38.Про продовження сімейних відносин після розірвання шлюбу може свідчити наступне: (1) як зазначено в протоколі обшук від 26-27.07.2022 за місцем проживання ОСОБА_8 в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 [ця адреса зазначена в Договорі як місце реєстрації ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ], під час обшуку були виявлені речі та документи, належні ОСОБА_12 (том 1 а. с. 119, 112, 262). Так само під час обшуку 26-27.07.2022 в належній на праві власності ОСОБА_8 квартирі за адресою: АДРЕСА_6, були виявлені фотознімки ОСОБА_9 із ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими проросійськими політиками і митрополитом Кирилом, а також чоловічі футболки з зображеннями ОСОБА_24 та ОСОБА_25 перекреслених червоною лінією із дискредитуючими їх фразами (том 1 а. с. 133, 129, 262). При цьому доказів, що в цих квартирах проживав інший чоловік, ніж ОСОБА_9, апелянт не надав; (2) після розірвання шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 разом чи одночасно (в один день) виїжджали до РФ (17.11.2020 - 25.11.2020, 10-15.03.2021, 10-16.06.2021, 06-14.11.2021), а також спільно з дітьми здійснювали перельоти за кордон (16-27.12.2020, 23.01.2021-03.02.2021, 20.03.2021-04.04.2021, 20.05.2021-02.06.2021, 20-30.06.2021, 21-31.10.2021) (том 1 а. с. 41-50); (3) свідок ОСОБА_26, який з 2018 року був водієм-охоронцем ОСОБА_9, зазначив, що до лютого 2022 року, коли він в останнє бачив ОСОБА_9, останній та ОСОБА_8 проживали в одній квартирі за в АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 181).

39.Також Суд звертає увагу на очевидну непропорційність положень Договору, адже ОСОБА_9 [виходячи з розрахунків наведених в Договорі] визнав за ОСОБА_8 право власності на майно загальною вартістю понад 16 млн грн, в свою чергу мав отримати близько лише 7500 грн (в разі укладення на користь ОСОБА_8 договору купівлі-продажу належних корпоративних прав, зокрема він мав продати 5 % статутного капіталу у ТОВ «Ера-Медіа», в якому вже станом на 2022 рік йому належить 100% статутного капіталу та які арештовані оскаржуваною ухвалою - том 1 а. с. 254-255).

40.Враховуючи: (1) мотиви та дату укладення Договору (20.11.2019), що слідує після початку вчинення інкримінованих слідством дій та в день проведення інформаційного заходу, який слідство кваліфікує як один зі складових епізодів державної зради, (2) подальше спільне проживання підозрюваного з колишньою дружиною, (3) очевидно непропорційні умови Договору, за яким підозрюваний визнав за ОСОБА_8 право власності на майно вартістю понад 16 млн грн, а взамін мав отримати 7500 грн за умови продажу корпоративних прав - Суд розцінює укладання Договору як зловживання правом та намагання вивести чотири Нежитлові приміщення з-під можливої кримінальної (у частині конфіскації майна як виду покарання, зокрема з метою уникнення можливого звернення стягнення на частку у спільному майні подружжя після розгляду судом обвинувального акту по суті) відповідальності у зв`язку із вчинюваними ОСОБА_9 діями, про що йому в подальшому було повідомлено про підозру.

41.З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав розцінювати арештовані Нежитлові приміщення як такі, що належать ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності, і вважає їх спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

42.Крім цього, якщо брати до увагу версію представників ОСОБА_8, то за Договором правовий режим чотирьох Нежитлових приміщень змінився зі спільної сумісної власності подружжя на особисту приватну власність ОСОБА_8, проте державна реєстрації цих змін не була проведена, в тому числі не було внесено даних до реєстру про Договір. У зв`язку з чим цей Договір не може бути протиставлений третім особам (не його сторонам), в тому числі державі.

43.Також Суд відхиляє доводи прокурора щодо сумнівів в достовірності Договору через ненадання апелянтом його оригіналу та недослідження його слідчим суддею, адже: (1) прокурор не надав доказів, які спростовували достовірність укладеного Договору; (2) ОСОБА_8 та/або її представники не брали участі під час розгляду клопотання слідчим суддею, тому копія Договору була надана адвокатом до суду апеляційної інстанції.

Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду

44.Доводи апеляційної скарги не спростовують законність оскаржуваної ухвали.

45.З наведених мотивів оскаржувана ухвала є законною, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

46.Керуючись статтями 170-173, 404, 407, 418, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.09.2022 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3