- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/5644/22
Провадження 1-кс/991/5666/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4, представника заявника - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1, подану представником заявника - адвокатом ОСОБА_6, на постанову старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 від 09.11.2022 про відмову в задоволенні клопотання від 07.11.2022 про виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1, подана представником скаржника - адвокатом ОСОБА_6 на постанову старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 від 09.11.2022 про відмову в задоволенні клопотання від 07.11.2022 про виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016.
В обґрунтування скарги адвокатом наведено наступне.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.3 ст.209 КК України.
21.10.2022 у засобах масової інформації та офіційному сайті НАБУ з`явилася новина про нібито заочне повідомлення про підозру ОСОБА_2 та оголошення його у розшук. Адвокат наголошує, що місце проживання ОСОБА_1 за кордоном, а саме в Республіці Кіпр відоме та він там проживає тривалий час та перебуває на консульському обліку. У зв`язку з чим, адвокатом 07.11.2022, надіслано до прокурора засобами електронного зв`язку клопотання в порядку ст.220 КПК України про виконання процесуальної дії за вих.№07/11/2022 від 07.11.2022, в якому він зокрема просив звернутися до Міністерства закордонних справ України для підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за кордоном за адресою: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1).
Однак постановою прокурора від 09.11.2022 у задоволенні вказаного клопотання адвокату відмовлено.
Адвокатом зауважено, що про існування постанови прокурора від 09.11.2022 дізнався в судовому засіданні 17.11.2022 під час розгляду скарги на бездіяльність прокурора (справа №991/5154/22), отже, десятиденний строк на подачу скарги на таку постанову має рахуватися із наступного дня, тобто з 18.11.2022. За такого як стверджує адвокат, скарга ним подана в межах 10-денного строку, встановленого ст.304 КПК України.
Не погоджуючись із прийнятою прокурором постановою від 09.11.2022, скаржник звернувся до суду з даною скаргою, у якій просить:
- скасувати постанову старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 від 09.11.2022 про відмову у задоволенні клопотання про виконання процесуальних від 07.11.2022 за вих.№07/11/2022, яке подав адвокат ОСОБА_6 як представник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 невідкладно розглянути клопотання про виконання процесуальних від 07.11.2022 за вих.№07/11/2022, процесуальну дію, а саме звернутися до Міністерства закордонних справ України для підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у Республіці Кіпр за адресою: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1);
- зобов`язати старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та/або його представнику, адвокату ОСОБА_6 відповідь за результатом розгляду клопотання.
Розгляд скарги призначено на 29.11.2022, про що належним чином повідомлено учасників провадження.
У судове засідання прокурор ОСОБА_7 не з`явився, був повідомлений про розгляд належним чином, жодних заяв, клопотань до початку судового розгляду не подав.
Положеннями ч.3 ст.306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За наведеного слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності прокурора.
У судовому засіданні представник заявник - адвокат ОСОБА_5 підтримав подану скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.
Слідчий суддя, заслухавши думку представника заявника, дослідивши скаргу та надані матеріали, приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України (ст. 24 КПК України).
У пункті 18 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308.
Пунктами 1-11 ч.1 ст.303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Положеннями ст.220 КПК України встановлено, що сторона захисту може звернутися з клопотанням про виконання будь-яких процесуальних дій, яке слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання та задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Тобто, у відповідності до положень ст.220 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого, прокурора з клопотанням про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом.
Аналізуючи положення кримінального процесуального закону вбачається, що процесуальні дії, які вчиняються слідчим, прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, це передбачені кримінально-процесуальним законодавством заходи, спрямовані на регулювання перебігу досудового розслідування та його закінчення, оформлення прийнятих слідчим, прокурором процесуальних рішень тощо. Також процесуальні дії можуть бути безпосередньо не спрямованими на забезпечення процесу доказування, натомість вони створюють необхідні умови для провадження основних слідчих дій, що пов`язані з отриманням доказової інформації та характеризуються опосередкованою діяльністю слідчого.
За таких обставин клопотання адвоката від 07.11.2022 про вчинення процесуальних дій, які безпосередньо не спрямовані на забезпечення процесу доказування, натомість вони створюють необхідні умови для провадження основних слідчих дій, що пов`язані в тому числі з отриманням доказової інформації, а тому охоплюється вищенаведеними положеннями закону та відповідає положенням ст.220 КПК України, а тому постанова за результатом розгляду такого клопотання є предметом оскарження до слідчого судді, з огляду на положення ст. 93 КПК України, п.7 ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Адвокатом зазначено, що про існування постанови прокурора від 09.11.2022, постановленої за результатом розгляду клопотання, сторона захисту дізналась в ході судового засіданні 17.11.2022 у справі № 991/5154/22.
Скарга на постанову прокурора від 09.11.2022 подана до суду 18.11.2022. З огляду на зазначені обставини та враховуючи положення ч.7 ст.115 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що захисником не пропущений строк звернення до суду з даною скаргою.
Стосовно доводів скарги щодо неповноти розгляду клопотання та невмотивованості постанови прокурора, слідчий суддя зауважує наступне.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, 07.11.2022 адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся до старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 із клопотанням в порядку ст.220 КПК України про виконання процесуальних дій, а саме звернення до Міністерства закордонних справ України для підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у Республіці Кіпр за адресою АДРЕСА_1.
Клопотання обґрунтоване тим, що 21.10.2022 у засобах масової інформації та на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України з`явилась новина про заочне повідомлення про підозру ОСОБА_1 та оголошення останнього у розшук. За твердження адвоката, така дія є грубим порушенням прав та інтересів його клієнта, оскільки детективам та прокурорам достовірно відомо останнє місце проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, де останній перебуває на консульському обліку та проживає вже тривалий час. З огляду на це виникла необхідність звернутися до прокурора із клопотання про вчинення процесуальних дій, а саме звернення до Міністерства закордонних справ України для підтвердження відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у Республіці Кіпр.
На обґрунтування своїх доводів адвокатом до клопотання додано низку документів на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 в Республіці Кіпр.
Вказане клопотання надійшло до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури 07.11.2022 та було зареєстроване за вх. № 180816-22 від 07.11.2022.
09.11.2022 постановою старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні клопотання адвоката.
Своє рішення прокурор мотивував тим, що у поданому клопотанні від 07.11.2022 адвокатом не зазначено будь-яких причин, які б перешкоджали йому самостійно звернутись із запитом до Міністерства закордонних справ України з питань, викладених у його клопотанні. Також не зазначено, що сторона захисту самостійно намагалась отримати такі відомості, але через відмову не змогла, тому потребує допомоги органів досудового слідства або прокурора. За таких обставин прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 про виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016.
Натомість слідчий суддя не погоджується з такими висновками прокурора, з огляду на наступне.
Сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу (ч.3 ст.93 KПК України).
При цьому сторона захисту має рівні зі стороною обвинувачення права та можливості у збиранні доказів, у прийнятті рішення щодо необхідності проведення тих чи інших слідчих дій сторона захисту має право користуватися підставами для проведення слідчих дій, які передбачені ч.2 ст. 223 КПК України, тобто достатність відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети, а не на безумовність її результатів.
Поряд з цим, встановлення правил, за яких сторона захисту може заявляти клопотання про проведення слідчих дій лише за умови доведення беззаперечної можливості досягнення конкретних результатів, є неприпустимим обмеженням права на захист.
В той же час варто враховувати, що право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права і розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Право на захист, яке знайшло своє закріплення у Конституції України, є однією з найважливіших державних гарантій забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Так, у ст. 63 Основного Закону зазначено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, а у ст. 129 Конституції йдеться, що забезпечення обвинуваченому (підозрюваному) цього права є однією з основних засад судочинства поряд зі змагальністю сторін кримінального провадження та свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зокрема гарантується рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Конституційний принцип забезпечення підозрюваному права на захист є важливою гарантією об`єктивного розслідування і справедливості судового розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Забезпечення обвинуваченому (підозрюваному) права на захист є самостійним принципом кримінального судочинства, який охоплює: 1) права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії і рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду; 2)права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов`язків цих осіб; 3) наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов`язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист.
Захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження.
Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року).
Тобто провідною ідеєю цього принципу у кримінальному провадженні є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У ст. 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Зі змісту ч.6 ст.223 КПК України вбачається, що слідча (розшукова) дія може здійснюватися за клопотанням сторони захисту і проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Згідно ч.1, ч.2 ст.223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Як вбачається з клопотання, адвокат аргументує необхідність проведення слідчих або інших процесуальних дій новиною, опублікованою на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро про те, що ОСОБА_1, інтереси якого він представляє, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та оголошено у розшук.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Тобто, як стверджує сторона захисту, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та оголошено у розшук.
За такого доводи адвоката щодо того, що встановлення місця проживання ОСОБА_1 є обставиною, що має значення для кримінального провадження є слушними та необхідними для застосування належної правової процедури у даному кримінальному провадженні.
За результатами дослідження матеріалів скарги слідчим суддею встановлено, що на підставі відповіді Державної прикордонної служби України № 91-18509/0/15-22-Вих від 21.07.2022 ОСОБА_1 19.08.2019 виїхав з території України, пункт пропуску Бориспіль-D та більше до України не повертався.
В той же час, адвокатом до клопотання від 07.11.2022 були додані документи на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_1 у Республіці Кіпр, а саме, відповідь Державної прикордонної служби України № 91-18509/0/15-22-Вих від 21.07.2022, відповідь Державної міграційної служби України № 6.2-9978/3.1-21 від 10.11.2021, відповідь Міністерства закордонних справ України № 71/36-091-52295 від 19.07.2022, відповідь Міністерства закордонних справ України №71/36-091-53193 від 21.07.2022, довідку про перебування на консульському обліку Посольства України в Республіці Кіпр №61221/36-531/1-16 від 18.04.2022, нотаріально засвідчений переклад посвідки на тимчасове проживання в Республіці Кіпр ОСОБА_1, нотаріально засвідчений переклад сертифікату реєстрації іноземця №0581829255 від 08.01.2021, відповіді Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.07.2022 №105/01-2928/1, свідоцтво про посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці від 24.10.2022, зареєстровано в реєстрі за №736.
Так, з відповіді Державної міграційної служби України № 6.2-9978/3.1-21 від 10.11.2021 вбачається, що наданою Центральним міжрегіональним управління ДМС у м. Києві та Київській області місце проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.11.2021 знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 .
Наведене також підтверджується відповіддю Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.07.2022 №105/01-2928/1 з якої вбачається, що за даними Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.11.2021 знятий з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Міністерства закордонних справ України № 71/36-091-52295 від 19.07.2022 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві Україна в Республіці Кіпр з 12.10.2021 року строком до 08.01.2024. Мета перебування за кордоном - працевлаштування. Аналогічні відомості містяться і у відповіді Міністерства закордонних справ України № 71/36-091-53193 від 21.07.2022 в якій зазначається, що актуальною адресою, яку надав ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .
Про перебування ОСОБА_1 на консульському обліку також свідчить інформація, зазначена у довідці про перебування на консульському обліку Посольства України в Республіці Кіпр № 61221/36-531/1-16 від 18.04.2022.
Таким чином встановлено необхідність перевірки вказаної інформації, шляхом вчинення слідчих чи процесуальних дій. Про що відповідно і ставилось питання адвокатом у клопотанні від 07.11.2022.
При цьому адвокатом у клопотанні ставилось питання про здійснення саме запиту з метою перевірки відомостей про місце проживання особи.
Однак слід зауважити, що перевірити(отримати) вказану інформацію сторона обвинувачення може шляхом проведення процесуальних чи слідчих дій, в тому числі шляхом проведення огляду документів, допиту осіб, отримання тимчасового доступу до інформації та документів чи шляхом витребування необхідної інформації, тощо. При цьому сторона обвинувачення не обмежена у виборі способу отримання необхідної їй інформації та нею може бути використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних дій.
Так, відповідно до ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
З поданого адвокатом клопотання вбачається, що необхідність звернення до Міністерства закордонних справ у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016 була обумовлена саме потребою встановлення місцезнаходження ОСОБА_1, що, з урахуванням вимог ч.2 ст.176 КПК України та ч.ч.1, 2 ст. 281 КПК України, є необхідним під час вчинення певних процесуальних дій.
За викладених обставин слідчий суддя знаходить обґрунтованими доводи скарги щодо необхідності, з метою підтвердження та спростування інформації щодо реєстрації місця знаходження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Республіці Кіпр, провести необхідні слідчі та/або інші заходи.
Поряд з цим прокурором у постанові не наведено підстав для відмови у задоволенні клопотання, натомість зазначено про право сторони захисту самостійно здійснювати збір доказів, які надалі не приймаються стороною обвинувачення та не долучаються до матеріалів справи. Вказане свідчить про формальний підхід до розгляду клопотання адвоката.
Проте, слідчий суддя зауважує, що передбачена КПК України можливість адвоката направляти відповідні звернення, не може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення тих чи інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, оскільки свідчить про формальний підхід до розгляду такого клопотання.
Окрім того, оскаржувана постанова не містить ані оцінки змісту обставин, які виклав захисник як підставу із зверненням з клопотанням, ані мотивів незгоди із наведеними захисником доводами. Відсутність оцінки наведених захисником доводів, на думку слідчого судді, свідчить про неналежний розгляд поданого клопотання, а зазначені прокурором посилання на норми КПК України не є достатніми мотивами для прийняття постанови про відмову у проведенні слідчої (процесуальної) дії.
Наведене свідчить, що постанова прийнята без належного правового обґрунтування, всупереч положенням ст.110 КПК України, якими встановлено, що постанова прокурора серед іншого повинна містити мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому слідчий суддя враховує вимоги ч.2 ст.9 КПК України, яка покладає на слідчого, прокурора обов`язок повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Важливим є те, що підставою для подання відповідного клопотання адвокатом стали отримані ним відомості відносно вчинення таких процесуальних дій як повідомлення про підозру та оголошення у розшук особи, інтереси якої він представляє.
Положення КПК України зобов`язують прокурора, слідчого під час вчинення наведених процесуальних дій встановлювати місцезнаходження особи, відносно якої такі дії вчиняють.
Слідчий суддя враховує те, що змагальність сторін, як одна із загальних засад кримінального провадження, передбачає, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. У випадку, коли стороною захисту ініційовано проведення слідчої (розшукової) дії, саме вона має довести доцільність проведення такої дії.
В свою чергу, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч.1, 2 ст. 223 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що у п. 6 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування зазначено, що правова природа такого виду проваджень (скарг за п.7 ч.1 ст.303 КПК України), передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017).
Зі змісту постанови прокурора вбачається, що клопотання адвоката було розглянуто формально, не висвітлено всі порушені у ньому питання, не спростовано доцільності проведення таких слідчих дій, про які просить адвокат.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова старшого прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 від 09.11.2022 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 не може вважатися законною та обґрунтованою.
Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про доцільність проведення необхідних слідчих дії та/або інших заходів, з метою підтвердження чи спростування інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Республіці Кіпр, оскільки це забезпечить одержання інформації, яка має суттєве значення у кримінальному провадженні.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч.2 ст.9, ч.1 ст.28 КПК України, з метою належного судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову як немотивовану та зобов`язати прокурора розглянути клопотання від 07.11.2022 (Вих.№07/11/2022) та з метою підтвердження чи спростування інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Республіці Кіпр провести необхідні слідчі та/або інші заходи, які на думку сторони обвинувачення будуть достатніми для досягнення мети.
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1, подану представником скаржника - адвокатом ОСОБА_6, задовольнити.
Постанову старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 від 09.11.2022 про відмову в задоволенні клопотання від 07.11.2022 про виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016, скасувати.
Зобов`язати старшого прокурора групи прокурорів - прокурора п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 або інших прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016, розглянути клопотання від 07.11.2022 (Вих.№07/11/2022) та з метою підтвердження чи спростування інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у Республіці Кіпр провести необхідні слідчі дії та/або інші заходи, про що повідомити заявника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_3