Document No. 107616632

Справа № 991/2605/20

Провадження №11-сс/991/1/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_26.

суддів ОСОБА_27., ОСОБА_28.

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_29

прокурора ОСОБА_30., ОСОБА_31

захисників ОСОБА_32., ОСОБА_33

ОСОБА_34., ОСОБА_35., ОСОБА_36,

ОСОБА_37., ОСОБА_38., ОСОБА_39.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_40 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_41 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Івано-Франківськ, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000001197 від 21 грудня 2019 року,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_42. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Івано-Франківськ, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000001197 від 21 грудня 2019 року.

Слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні та обґрунтованість підозри щодо вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України за викладених у клопотанні обставин. Однак, на думку слідчого судді, саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу не доводить факту перебування підозрюваної в міжнародному розшуку. Таким чином, наведені стороною обвинувачення обставини не можуть обґрунтовано свідчити, що підозрювана ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку та переховується від органів досудового розслідування за кордоном. А тому, у слідчого судді відсутні правові підстави для розгляду клопотання детектива в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України. Крім того, кримінальним процесуальним законом не допускається ініціювання питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зупиненому кримінальному провадженні.

Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді прокурор ОСОБА_43. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива ОСОБА_42. і обрати підозрюваній ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. На думку прокурора, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук та її скерування з відповідними матеріалами до Інтерполу і є початком перебування особи у міжнародному розшуку в розумінні ст. 281 КПК України. Будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази даних Інтерполу тощо, зазначена норма не вимагає. А тому розгляд клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можливий за її відсутності, оскільки стороною обвинувачення виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством, для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу без участі підозрюваної, яка належним чином оголошена у міжнародний розшук.

Крім того, прокурор також стверджує, що клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано детективом у зв`язку з необхідністю встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваної та подальшого доставлення її до суду для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу або його заміни на більш м`який запобіжний захід. Обрання запобіжних заходів відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих дій, а тому зупинення досудового розслідування не перешкоджає зверненню з клопотанням про обрання запобіжного заходу. Отже, висновок слідчого судді, що підготовка та подання до суду клопотання про обрання запобіжного заходу неможлива без відновлення досудового розслідування є безпідставним та суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

У судове засідання з`явився прокурор ОСОБА_43. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Слідчий суддя, до якого прибув або доставлений підозрюваний для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов`язаний роз`яснити його права, зокрема, мати захисника.

Слідчий суддя зобов`язаний вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов`язковою або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.

Зазначені положення кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення підозрюваному права на захист при вирішенні питання про застосування відносно нього запобіжного заходу, якщо розгляд такого клопотання здійснюється за його участі.

Однак відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Особливий порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, встановлений ч. 6 ст. 193 КПК України, передбачає, що розгляд відповідного клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, а тому в слідчого судді не має обов`язку забезпечити такого підозрюваного захисником навіть у випадку передбаченому ч. 1 ст. 52 КПК України. Тобто, за наявності передбачених у ч. 6 ст. 193 КПК України підстав слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваного та його захисника.

Вищевикладені обставини не звільняють слідчого суддю від обов`язку повідомити підозрюваного та його захисника (захисників) про дату, час і місце розгляду відповідного клопотання та забезпечення їм можливості ефективно реалізувати свої процесуальні права у випадку, якщо вони з`являться в судове засідання.

Частиною 1 ст. 405 КПК України передбачено, що апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Апеляційна скарга прокурора ОСОБА_30. на оскаржувану ухвалу слідчого судді перебуває на розгляді колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду більше двох років. За цей час колегією суддів призначено 50 судових засідань, у більшість з яких захисники ОСОБА_44. не з`явилися, належних доказів поважності неявки суду не надали. При цьому захист підозрюваної за договором здійснюють 7 адвокатів, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також 6 адвокатів за призначенням ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 та ОСОБА_11 . Колегією суддів неодноразово порушувалось перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури питання про дисциплінарну відповідальність зазначених адвокатів, за результатами розгляду яких комісією приймались рішення по суті порушених питань. Крім того, колегією також надсилались листи до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України з метою вжиття ними заходів для прибуття захисників за призначенням у судові засідання. У відповідь на повідомлену інформацію щодо неявок захисників за призначенням Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги змінювались адвокати за призначенням. Отже, судом вживалися усі можливі заходи з метою забезпечення явки захисників ОСОБА_44. у призначені судові засідання.

За наведених вище обставин колегія суддів постановила рішення здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності підозрюваної, яка перебуває за межами України, та її захисників, які, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, без поважних причин систематично не з`являються в судові засідання, а також з огляду на відсутність вимог щодо їх обов`язкової явки за ч. 6 ст. 193 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, яке виділене із кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, здійснюється за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

11 листопада 2019 року в межах кримінального провадження № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (том 1, а.с. 53-77). У зв`язку з неможливістю вручити зазначене повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1, його вручено ОСОБА_12, який на той час проживав спільно з ОСОБА_1 (том 1, а.с. 80-81).

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_1 здійснюючи у період з 04.10.2014 по 13.10.2014 керівництво спостережною радою ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно у власних корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_13, бенефіціарним власником ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_14, першим заступником Голови НБУ ОСОБА_15 внаслідок зловживання учасниками змови своїми службовим становищем, а також за пособництва заступника голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_16, директора ТОВ «Станіславська торгова компанія» ОСОБА_17, засновника та директора ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» ОСОБА_18 і ОСОБА_19, директора Генерального департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_20, директора Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_21, головного економіста відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_22, першого заступника начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_23, начальника управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_24, начальника відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_25 здійснила заволодіння грошовими коштами НБУ під виглядом стабілізаційного кредиту в сумі 1 200 000 000 грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що здійснюючи у період з 03.10.2014 по 19.11.2014 керівництво діяльністю спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк», діючи умисно у корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_13, та бенефіціарним власником ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_14, а також за пособництва невстановлених не теперішній час працівників ПАТ «ВіЕйБі Банк», вчинила здійснення фінансових операцій з незаконно отриманими грошовими коштами стабілізаційного кредиту НБУ з метою маскування джерела їх походження та місцезнаходження на загальну суму 247 943 821 грн., що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є відповідно до п. 3 примітки до ст. 209 КК України особливо великим розміром.

Дослідивши матеріали провадження слідчий суддя дійшов мотивованого висновку про набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні та обґрунтованість повідомленої їй підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації її дій. Ухвала слідчого судді в цій частині колегією суддів не перевіряється, так як вказані обставини прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжкими корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 209 КК України є особливо тяжкими правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1, у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду. Зокрема, підозрювана ОСОБА_1 володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон серія і номер НОМЕР_1 від 19 травня 2016 року, НОМЕР_2 від 26 березня 2018 року, а 22 жовтня 2019 року о 06 год 25 хв рейсом № 668 за маршрутом «Київ-Вiдень» залишила територію України та відтоді не поверталась. При цьому ОСОБА_1, яка у період з 03 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року здійснювала керівництво діяльністю спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк», було достовірно відомо про існування кримінального провадження щодо протиправного вибуття з володіння НБУ під виглядом стабілізаційного кредиту на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошових коштів у сумі 1 200 000 000 грн. На неодноразові виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_1 не з`являлась, у зв`язку з чим була оголошена в державний та міжнародний розшук. Вказані обставини свідчать про її схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду, а тому існує висока ймовірність, що вона може і в подальшому вчиняти дії з метою переховування.

Майновий стан підозрюваної, а саме задекларований ОСОБА_1 за 2015, 2017, 2018 роки дохід у розмірі 108 463 086 грн, дає обґрунтовані підстави вважати, що вона може використати зазначені кошти для переховування від органів досудового розслідування та/або суду за кордоном упродовж тривалого часу.

Крім того, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки на території Київської, Одеської, Хмельницької, Івано-Франківської областей; домоволодіння загальною площею 329,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36211755); житловий будинок загальною площею 1049,30 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 573269132231); житловий будинок з господарською будівлею загальною площею 222,80 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81345626110); автомобіль Toyota Land Cruiser 200 д.н.з. НОМЕР_3, 2017 року випуску. Підозрювана також є засновником TOB «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «КАРПАТИ» ЄДРПОУ 30984641; ФГ «УКРЛЕНДФАРМІНГ» ЄДРПОУ 39474798; ТОВ «МЕДІА АЛЬЯНС» ЄДРПОУ 33644957. Розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «КАРПАТИ» становить 475 700,00 грн, що складає 95% від розміру статутного капіталу підприємства, до статутного фонду ФГ «УКРЛЕНДФАРМІНГ» - 360,00 грн, що складає 30% від розміру статутного капіталу підприємства, до статутного фонду ТОВ «МЕДА АЛЬЯНС» - 56 178,00 грн, що складає 90% від розміру статутного капіталу підприємства (том 1, а.с. 175-183).

Майновий стан підозрюваної та реальна можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи тривале перебування за межами України, підвищує ймовірність її переховування від органів досудового розслідування та суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

ОСОБА_1, користуючись своїми зв`язками, може вживати активних дій, спрямованих на особистий чи опосередкований вплив на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі які ще не допитані, з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність підозрюваної або інших осіб до вчинення вказаних злочинів. Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим авторитетом підозрюваної у зв`язку із здійсненням нею керівництва діяльністю спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк», оскільки враховуючи займану нею раніше посаду підозрювана може володіти інформацією про персональні дані свідків, місця їх проживання, членів їх сімей, що також надасть їй можливість, протиправно використовуючи ці відомості, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою схиляння до дачі показань виправдувального характеру. Враховуючи, що підозрювана можливо має вплив на інших осіб, в тому числі які є свідками у цьому кримінальному провадженні, особисто чи за допомогою сторонніх осіб може здійснювати незаконний вплив на них, у тому числі використовуючи наявні фінансові ресурси, колегія суддів переконана, що ризик незаконного впливу на свідків є досить обґрунтованим.

Однак колегія суддів вважає недоведеними ризики можливого знищення, приховування або спотворення ОСОБА_1 будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки стороною обвинувачення не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на існування відповідних ризиків та не надано доказів на їх підтвердження.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана оголошена у міжнародний розшук.

Разом з тим Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваної в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про її місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик.

Порядок виклику особи до слідчого або прокурора для допиту чи участі в іншій процесуальній дії визначено Главою 11 КПК України. Так, згідно ч. 1-2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 авіасполученням (м. Київ - м. Відень) залишила територію України та відтоді не поверталась, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`являлась, про поважні причини неявки не повідомила. Зокрема, підозрювана ОСОБА_1 викликалась детективами Національного антикорупційного бюро України до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій на 12 год 00 хв 15 та 18 листопада 2019 року, шляхом направлення повісток засобами телефонного зв`язку через додатки для відправлення повідомлень «Telegram» та «WhatsUpp» за ідентифікаційною ознакою належного їй номеру мобільного телефону (том 1, а.с. 99-123). Повідомлення направлені через додаток «Telegram» з фотокопіями повісток про виклик ОСОБА_1 до органу досудового розслідування містять відмітку про доставку та прочитання адресатом.

Крім того, детективами на адресу місця проживання ОСОБА_1 надсилались повістки про виклик до органу досудового розслідування на 09 год 00 хв 21, 22 та 25 листопада 2019 року для участі в допиті у якості підозрюваної та ознайомлення з клопотанням про застосування запобіжного заходу (том 1, а.с. 207-209). Вказані повістки для передачі підозрюваній також вручались ОСОБА_12, який на той час спільно проживав з ОСОБА_1 (том 1, а.с. 199-200). Факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_12 підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору про спільне користування житловим будинком, іншими будівлями та спорудами від 14 лютого 2018 року (том 1, а.с. 80).

Відповідно до протоколу допиту від 15 січня 2018 року (том 1, а.с. 147-154) саме ОСОБА_1 під час її допиту повідомила детективам, що користується номером мобільного телефону НОМЕР_4 та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, стороною обвинувачення були вжиті всі можливі та достатні заходи для виклику підозрюваної ОСОБА_1, про що, на думку колегії суддів, остання була належним чином повідомлена.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок слідчого судді про необхідність виклику ОСОБА_1 до органу досудового розслідування в порядку виклику особи, яка постійно проживає за кордоном, оскільки на момент здійснення таких викликів детективам не могло бути відомо про місце її проживання в Республіці Австрія. Крім того, з матеріалів провадження також не вбачається, що вона проживає там на постійній основі.

21 листопада 2019 року постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 оголошено в розшук, у зв`язку із переховуванням від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (том 1, а.с. 201-204).

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 19 грудня 2019 року підозрювану ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук, оскільки її достовірне місцеперебування невідоме, вона перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклики (том 1, а.с.223-224).

Після чого, 19 грудня 2019 року на адресу Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу Національним антикорупційним бюро України спрямовано запит № 0435-192/44188 щодо міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_1 в межах країн-учасниць Інтерполу з додатками (том 9, а.с. 245-248).

Однак ОСОБА_1, будучи достовірно обізнаною про існування цього кримінального провадження та про її розшук органами досудового розслідування, до України не поверталась.

Винесена органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук та направлення такої постанови до Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу з метою організації міжнародного розшуку ОСОБА_1 з використанням каналів та можливостей Інтерполу, на переконання колегії суддів, є достатнім для підтвердження факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Пунктами 4.4., 4.6., 4.7. чинної на момент розгляду слідчим суддею клопотання детектива Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (затвердженої спільним наказом МВС України, ГПУ, СБУ, ДМС, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2) передбачено, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов`язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

Аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних (Interpol's rules on the processing of data) свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст. 3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч. 2 ст. 10 Правил). У взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу саме Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу.

Відповідно до ст. 73 Правил, система сповіщень Інтерполу складається з сукупності повідомлень, що видаються під різними кольорами, та спеціальних сповіщень, які публікуються в рамках спеціальної взаємодії та не підпадають під попередню категорію сповіщень. Сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, її затримання, арешту, або обмеження пересування з метою екстрадиції, видачі або подібної законної дії (ст. 82 Правил). Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п. b ч. 2 ст. 83 Правил), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо направляється копія ордера на арешт або судове рішення).

Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом». Тобто, для внесення особи в базу даних для розшуку необхідно надати Інтерполу рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання такої особи під вартою.

Зазначене свідчить про хибність висновку щодо можливості ухвалення рішення про тримання особи під вартою в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, лише при наявності підтвердження розшуку особи Інтерполом, оскільки міжнародний розшук особи каналами МОКП - Інтерполу та відповідно видання сповіщення з «червоним кутом» можливе лише у разі надання відповідного судового рішення. Саме обгрунтованість постанови про оголошення особи в міжнародний розшук, тобто, наявність для цього правових підстав, мають бути перевірені слідчим суддею для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Кримінальний процесуальний закон не зобов`язує сторону обвинувачення звертатися із запитом про міжнародну правову допомогу безпосередньо до компетентних органів певної іноземної держави з метою розшуку підозрюваного, а тому висновок слідчого судді в цій частині є необґрунтованим.

Посилання слідчого судді на висновки, наведені у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, колегія відхиляє з огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що такі висновки не мають преюдиціального значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.

Оцінюючи висновок слідчого судді щодо відсутності підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні зупинене, колегія суддів виходить з такого.

Постановою прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_30. від 02 січня 2020 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001197 від 02 січня 2020 року було зупинено (том 1, а.с. 236-237).

24 березня 2020 року старший детектив П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський В.В. подав до Вищого антикорупційного суду клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передумовою здійснення такого розшуку каналами Інтерполу та спрямоване на внесення особи в базу даних для розшуку з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, її затримання, арешту, або обмеження пересування для екстрадиції, а тому зупинення досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 280 КПК України, не перешкоджає зверненню до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Крім того, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих (розшукових) дій.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної з метою забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного колегія суддів доходить висновку про необхідність скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року з підстав істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_1 питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості застосувати підозрюваній більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (ч. 4 ст. 183 КПК України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_30. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива ОСОБА_42. задовольнити.

Обрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_48

Судді: ОСОБА_49

ОСОБА_50