- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/4572/22
Провадження 1-кс/991/4590/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_14
(далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_15
представника власника майна (адвоката) ОСОБА_16
детектива НАБУ ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
12.10.2022 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_19 (далі-заявник) в інтересах ОСОБА_1 (далі-заявник) про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020.
Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_23 яким проведено судовий розгляд 17.10.2022.
2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.
2.1. В клопотанні заявник просив скасувати арешт квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2022 у справі №757/354/22-к, стверджуючи зокрема таке:
«Згідно Договору купівлі продажу від 13.08.2014р. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 реєстровий №407. ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Договору Дарування 17.02.2021р. посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 реєстровий №72. ОСОБА_2 подарувала внучці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва справа №757/354/22-к від 13.01.2022 року було задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_22 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020 р.. а саме квартира АДРЕСА_1 . що належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Арешт майна має бути скасований з огляду на наступне:
По-перше, арешт є необґрунтованим з огляду на не віднесення його до речових доказів.
Кримінальне провадження №42020000000000360 від 28.02.2020 р. проводиться відносно осіб, що начебто неналежно проводили ремонтні роботи і заволоділи грошовими коштами АТ Укрзалізниці.
Підставою для накладання арешту на думку слідчого судді є купівля квартири за кошти, що отриманні злочинним шляхом що в силу ст.,98 КПК України має ознаки доказу по справі…Проте, а ні клопотання слідчого, а ні ухвали слідчого судді не містять жодних доводів і доказів доведення факту купівлі нерухомого майна за кошти отриманні злочинним шляхом. Крім того, слідчій суддя дав неналежну оцінку постанови про визнання речових доказів від 21.12.2021р., відповідно до якої відсутнє жодне обґрунтування віднесення даного мана до речових доказів.
Посилання слідчого на наявність факту легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом є безпідставними, адже згідно ухвали суду, грошові кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Геліос Інвест Груп» 29 січня 2020 року. проте ні матеріали справи, а ні ухвали суду не містять відомості про їх зняття.
Незаконність арешту полягає в тому, що відсутні будь-які відомості що доводять факт зняття коштів з рахунків вищезазначеної фірми і придбання на них нерухомого майна особою, що не є підозрюваною по справі. Тобто, арешт слідчій суддя наложив відносно майна особи, яка ні яким чином не відноситься до кримінального провадження.
Крім того, згідно залучених правовстановлюючих документів, дане нерухоме майно ніколи не належало Підозрюваному і було придбане чи оформлено до подій передбачених в кримінальному провадженні. Також, сам батько власника майна не проживає з нею, не спілкується з сім`єю, проживав і зареєстрований в м. Одеса згідно довідки про місце реєстрації.
Всупереч наведеним вимогам КПК, ні рішення слідчого судді ні постанова слідчого про визнання даного майна речовим доказом не містять жодних конкретних відомостей, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №42020000000000360, що свідчить про відсутність будь-якого обґрунтування належності нерухомого майна до речових доказів відповідно до статті 98 КПК, а тому на такий не повинен був бузи накладений арешт відповідно до частин 3, 10 статті 170 КПК.
По-друге, необґрунтованість арешту полягає у порушенні порядку вручення повідомлення про підозру.
Із наявного витягу з ЄРДР від 09.07.2022 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360 здійснюється за підозрою ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 етапі 191 КК: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 стаз ті 366 КК: також ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК. Згідно витягу з ЄРДР. повідомлення про підозру ОСОБА_8 не була внесена до ЄРДР…
З наявної в матеріалах даної справи копії повідомлення про підозру ОСОБА_8 вбачається, що таке складено старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_24 та вручено дружині за місцем проживання 24,12.2021 у 10.40 із виконанням рукописного тексту такого змісту: « ОСОБА_9 підозру для передачі ОСОБА_8 отримала. Від підпису відмовилась в присутності понятих. ОСОБА_10, ОСОБА_11 . Слідчий групи слідчих ГСУ НПУ Пеца В.», проте без зазначення будь-яких відомостей (зокрема анкетних даних) щодо таких осіб за відсутності протоколу процесуальної дії - вручення повідомлення про підозру, складеного за формою, передбаченою статтею 110 КПК. або відеозапису факту вручення, чи надсилання такого повідомлення засобами поштового зв`язку. Не дотримання даної вимоги вказую на не вручення підозри як токової, що вказує на незаконність накладання арешту на майно особи, що не є підозрюваним по справі, а є сином особи, підозра якої не була вручена належним чином.
Тобто, необґрунтованість арешту майна полягає в тому, що в рамках КП віднесеного до ЄРДР по №42020000000000360 від 28.02.2020 р. ОСОБА_8 не є підозрюваним, а отже арешт майна, що належить його дочці є необґрунтованим.
По-третє. необґрунтованість арешту полягає у не доведенні факту купівлі майна за гроші здобути злочинним шляхом.
У рішеннях слідчого судді відсутнє доведення факту купівлі нерухомого майна за кошти отриманні злочинним шляхом.
Підставою для накладання арешту на думку суду є купівля квартири за кошти, що отриманні злочинним шляхом що в силу ст.98 КПК України має ознаки доказу по справі.
Посилання слідчого на наявність факту легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом є безпідставними, адже жодних документів що данні кошти були вилучені з рахунку ТОВ «Геліос Інвест Груп» з 29.01.2020 по 06,02.2020р. матеріали справи не містять.
Звертаю увагу суду на те, що період що є предметом кримінального розслідування є виконання умов Договорів від 11.11.2019 №ПЗ/Т-191262/НЮ та №ПЗ/Т-191263/НЮ. згідно якого здійснювались ремонті роботи. Тобто укладання договорів відбулись у листопаді 2019 року, а перерахунок коштів по цим договорам 29 січня 2020 року, що відбулось за довго до купівлі нерухомого майна. Залучені правовстановлюючі документи доводять, що дане майно було набуто власником як добросовісний набувач.
Крім того, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.07.2022р. справа №991/2326/22 було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_19 про скасування арешту на транспортний засіб, то належить ОСОБА_1 а ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.07.2022р. справа №991/2335/22 було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт вилучених мобільних телефонів вилучених після проведення обшуку 24 грудня 2021 року».
2.2. В судовому засіданні заявник підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Детектив Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_25., який входить до групи детективів НАБУ, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360, в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, подавши письмове заперечення, де зазначив зокрема таке:
«Детективи Національного антикорупційного бюро України погоджуються з вказаною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, вважають її законною, обґрунтованою і вмотивованою, і такою, що винесена у повній відповідності до принципів верховенства права та законності, а скаргу адвоката ОСОБА_19 необгрунтованою, у зв`язку з наступним.
По - перше: Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020 за ознаками складу злочину відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 212, ч. ст. 190 КК України, за фактом зловживання службовими особами РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» своїм службовим становищем, та вчинення ними службового підроблення, що призвело до заволодіння майном підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
В даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Попередньо досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України, а 25.04.2022 по вказаному кримінальному провадженню підслідність було змінено та визначено за детективами Національного антикорупційного бюро України.
Як вбачається з матеріалів вказаного кримінального провадження службові особи РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» шляхом зловживання своїм службовим становищем, в тому числі й вчинивши службове підроблення, вчинили протиправне заволодіння майном підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
Так службовими особами РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» було ініційовано проведення закупівель № UA-2019-07-26-000978-b та №UA-2019-08-16-000016-a в частині закупівлі послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA.
За результатами проведення кожної з вказаних закупівель було ініційовано укладення зазначених договорів:
- ПЗ/Т-191263/НЮ від 11.11.2019, предметом якого є закупівля послуг з капітального ремонту обладнання вказаних рейкових автобусів, а саме ремонт 3 силових установок рейкових автобусів моделі 620М в обсязі КР-1 згідно інструкції 620М 0130-3-07. До силових установок входять двигун MAN D2876 LUE 623, насос охолоджуючої рідини гідропередачі Т211ге4, компресор, паливний насос, стартер та генератор. Ціна ремонту за 1 комплект складала 5 516 650 грн. (без ПДВ), за 3 комплекти - 16 549 950 грн. (без ПДВ) або 19 859 940 грн. (з ПДВ);
- ПЗ/Т-191262/НЮ від 11.11.2019, предметом якого є закупівля послуг з капітального ремонту обладнання вказаних рейкових автобусів, а саме заміна двигунів рейкових автобусів 630М-002 на нові двигуни. Ціна ремонту за 1 комплект складала 4 995 000 грн. (без ПДВ), за 2 комплекти - 9 990 000 грн. (без ПДВ) або 11 988 000 грн. (з ПДВ).
В той же час, в ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню органом досудового розслідування було встановлено, що незважаючи на оплати здійснені службою локомотивного господарства РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» в повному обсязі за кожним з вказаних договорів, фактично роботи за кожним з вказаних договорів не виконувалися, або виконувалися не в повному обсязі, що й відповідно спричинило заволодіння грошовими коштами підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
По - друге: 13.01.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання органу досудового розслідування та з метою досягнення завдань кримінального провадження відповідною ухвалою було накладено арешт на майно, яке перебуває у власності доньки підозрюваного ОСОБА_8 ОСОБА_1, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, шляхом заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню та розпорядженню вказаним нерухомим майном.
При постановленні вказаної ухвали слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва виходив з того, що в матеріалах кримінального провадження наявно достатньо доказів, які вказують на наявність у діях підозрюваного ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України та аргументованого повідомлення про підозру ОСОБА_8 за вказаними статтями КК України.
За вказаними ухвалами зазначено, що у якості підстав для накладення арешту на вказане майно є мета забезпечення його: - збереження його у якості речового доказу (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), що прямо зазначено на останніх 3 абзацах на сторінці 6 вказаної ухвали; - конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), що прямо зазначено в першому-другому абзаці на сторінці 7 вказаної ухвали.
Так слідчий суддя зазначав, що вказані об`єкти нерухомості були визнані речовим доказом в порядку ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідною постановою про визнання їх речовими доказами від 21.12.2021 долученою адвокатом ОСОБА_27 до власного клопотання, яка у повній мірі відповідає правовим вимогам ст.ст. 40, 98 та 110 КПК України.
У відповідності до вказаних ухвал накладення арешту на вказане майно, яке фактично на даний момент знаходиться у володінні ОСОБА_1, забезпечить збереження вказаного речового доказу, унеможливить його відчуження, оскільки вказане нерухоме майно є предметом злочинів інкримінованих підозрюваному ОСОБА_8 за ст. 191 та ст. 209 КК України, а у органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави вважати, що вказана нерухомість відповідає критеріям визначеним ч. 1 ст. 170 та ст. 98 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та визнані речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні…
По - третє: Також у своєму клопотанні про скасування арешту майна адвокат ОСОБА_26 зазначає про те, що ОСОБА_8 не набув процесуального статусу підозрюваного разом з цим вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки факт набуття ОСОБА_8 процесуального статусу підозрюваного підтверджується не лише вказаною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2022 по справі № 757/354/22-к, а й ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022 по справі № 991/2877/22 (1-кс/991/2894/22), яка має преюдиційне значення, де в передостанньому абзаці на сторінці 3 вказаної ухвали слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було прямо визначено дослівно факт «здійснення детективами Національного бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000049 від 14.01.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України, за підозрою ОСОБА_8, матеріали якого виділені із кримінального провадження № 42020000000000360, що підтверджується постановою про виділення матеріалів досудового розслідування та доручення проведення досудового розслідування від 14.01.2022, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також слід зазначити, що у відповідності до правових положень п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ст. 26 КПК України одним з основних принципів кримінального провадження є принцип диспозитивності.
Ч.3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя та суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Адвокатом ОСОБА_27 у своєму клопотанні про скасування арешту майна на розгляд слідчого судді винесено виключно питання скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2022 по справі № 757/354/22-к, а не будь-яке інше питання, втому числі й питання обґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_8 . Саме питання скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2022 по справі № 757/354/22-к є предметом судового розгляду по судовій справі № 991/4572/22 (1- кс/991/4590/22). Питання обґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_8 не є предметом судового розгляду по судовій справі № 991/4572/22 (1- кс/991/4590/22), і фактично не може бути їм, оскільки адвокат ОСОБА_26 не будучи захисником підозрюваного ОСОБА_8 не уповноважений ставити розгляд такого питання перед слідчим суддею, і для його розгляду передбачена окрема правова процедура регламентована п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та похідними в даному випадку від неї правовими положеннями КПК України. А тому будь-які тези та висловлювання адвоката ОСОБА_26 при розгляді клопотання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.01.2022 по справі № 757/354/22-к є не просто недоречними, але й такими, що виходять за межі судового розгляду по судовій справі № 991/4572/22 (1-кс/991/4590/22), протирічать принципам законності та диспозитивності кримінального процесу, і в жодному разі не підлягають оцінці слідчим суддею в межах судової справи № 991/4572/22 (1-кс/991/4590/22) та відображені в ухвалі постановленій за результатами розгляду вказаного клопотання адвоката ОСОБА_28
Беручи до уваги, що незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадженн могло призвести до відчуження вищезазначеного майна, а настання цих наслідків перешкоджатиме досягненню завдань кримінального провадження, керуючись ст.ст. 2, 40, 131-132, 170-172 КПК України, слідчі Головного слідчого управління Національної поліції з метою досягнення завдань кримінального провадження № 42020000000000360 звернулися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, а слідчий суддя цілком правомірно та обґрунтовано наклав арешт на майно зазначене в резолютивній частині вказаної ухвали, а сама ухвала цілком та повністю відповідає вимогам КПК України в частині дотримання вимог законності, обґрунтованості та справедливості при її постановленні».
Особа, за клопотанням якого було накладено арешт - прокурор першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 - в судове засідання не викликався з огляду на те, що кримінальне провадження №42020000000000360 на теперішній час передано за підслідністю до НАБУ, тому його участь є недоречною, що визнали учасники судового засідання.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, при цьому пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 174 КП К, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом . Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадання потреби в його застосуванні.
3.3. Судовим розглядом встановлено, що постановою слідчого СГ ГСУ НПУ ОСОБА_30 від 21.12.2021 про визнання речових доказів, такими у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360 визнано зокрема об`єкт нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 із такими твердженнями: «в ході досудового розслідування встановлено об`єкти нерухомого майна, які ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 набув у власність, шляхом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та зареєстрував його на наступних членів сім`ї, й також, що «виявлений транспортний засіб та об`єкти нерухомості є предметом злочинів, передбачених ст. ст. 191, 209 КК України та об`єктом для подальших експертних досліджень, які мають суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2022 в справі №757/354/22-к задоволено частково клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_22 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020000000000360, та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною будь-яких дій по відчуженню, розпорядженню указаним нерухомим майном, й при цьому в мотивувальній частині такої ухвали зазначено таке: «постановою слідчого СГ ГСУ НПУ ОСОБА_31 від 21.12.2021 вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, надавши оцінку документам, що долучені до нього, з метою збереження речових доказів та недопущення їх перетворення, відчуження чи зникнення, вважає, що є достатні підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке відповідає критеріям ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні № 42020000000000360. В свою чергу незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження майна, спричинення негативних наслідків для кримінального провадження. Разом з тим, слідчий суддя вважає необґрунтованим клопотання в частині заборони користування зазначеним майном, оскільки прокурором не доведено, що у разі незастосування заборони користування майном існують ризики його знищення, псування, пошкодження, а тому такий спосіб арешту в даному випадку не відповідатиме меті цього заходу забезпечення кримінального провадження, визначеній ст. 170 КПК України».
Слідчий суддя зазначає, що з вищенаведеного очевидно те, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва наклав арешт винятково з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому є повністю неспроможними твердження детектива ОСОБА_32. про накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна з посиланням на текст, зазначений в першому-другому абзаці на сторінці 7 вказаної ухвали «Окрім того, вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191, 209 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна. На підставі викладеного, прокурор просить клопотання задовольнити та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною відчуження, використання та розпорядження», оскільки такий текст є лише частиною викладу в ухвалі поданого прокурором ОСОБА_33. клопотання про арешт, але аж ніяк не позицією слідчого судді.
Наявні матеріали справи свідчать, що квартира АДРЕСА_1 ніколи не перебувала у власності ОСОБА_8 або його сина - ОСОБА_12, - оскільки така була придбана громадянкою ОСОБА_13 (від імені якої згідно з довіреністю діяла ОСОБА_9 - дружина ОСОБА_8 та матір ОСОБА_1 ) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2014 між ТОВ «Компанія з управління активами «КАПІТАЛ ГРУП» (Продавець) та ОСОБА_13 (Покупець).
Згодом на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 17.02.2021 громадянка ОСОБА_13 безпосередньо подарувала ОСОБА_1 (доньці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) квартиру АДРЕСА_1 .
Також рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17.08.2022 в справі №761/1874/22, яке набрало законної сили, розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
За таких обставин первісне придбання нерухомого майна відбулось задовго до періоду вчинення кримінального правопорушення, які розслідуються у кримінальному провадженні №42020000000000360.
Статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до частини 5 статті 110 КПК, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Всупереч наведеним вимогам КПК, вищезгадана постанова слідчого СГ ГСУ НПУ ОСОБА_30 від 21.12.2021 про визнання речовими доказами не містить жодних конкретних відомостей, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №42020000000000360, що свідчить про відсутність будь-якого обґрунтування належності такого майна до речових доказів відповідно до статті 98 КПК, а тому на таке не повинен був бути накладений арешт відповідно до частин 3, 10 статті 170 КПК.
Крім того, внаслідок відсутності факту перебування арештованого майна безпосередньо у власності підозрюваного ОСОБА_8 на таке не міг бути накладений арешт для забезпечення конфіскації майна відповідно до частини 5 статті 170 КПК.
Щодо доводів детектива про здійснення ОСОБА_8 легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (тобто придбання майна за рахунок здобутих злочинним шляхом коштів), належить зазначити, що відповідно до частини 1 статті 96-1 КК, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також частиною 4 статті 96-2 КК визначено, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача .
Проте із змісту наявних матеріалів справи не вбачається, що арешти на нерухоме майно були накладені за будь-якою з ознак, наведених у статті 96-2 КК, на підставі частини 4 статті 170 КПК, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а відтак накладення на нього арештів з іншою метою не відповідає вимогам КПК.
Разом з тим, слідчий суддя погоджується з доводами детектива в частині відсутності необхідності оцінки доводів заявника про ненабуття процесуального статусу підозрюваного ОСОБА_8, оскільки з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно не тільки підозрюваного, а й будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
При цьому слідчий суддя враховує, що строк досудового розслідування в такому провадженні №42020000000000360 продовжений до 21.10.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.04.2022 в справі №757/9617/22-к, але наразі досудове розслідування зупинене відповідно до постанови детектива НАБУ від 28.09.2022.у зв`язку із виконанням запиту про міжнародну правову допомогу до Республіки Польщі.
Таким чином, внаслідок відсутності правових підстав для арешту нерухомого майна, а саме відсутності обґрунтування можливості його використання як речового доказу у кримінальному провадженні №42020000000000360, наявний арешт такого майна є явно необґрунтованим.
При цьому щодо посилань заявника на ухвалу слідчого судді ВАКС від 21.07.2022 в справі №991/2326/22 та детектива на ухвалу слідчого судді ВАКС від 11.08.2022 в справі № 991/2877/22, які на їх думку нібито мають преюдиційнє значення, слідчий суддя вважає необхідним роз`яснити, що поняття «суддівський розсуд» полягає у суб`єктивному виборі одного з можливих варіантів у тлумаченні та застосуванні права суддею, що не виключає існування різноманітних підходів, оскільки при оцінці доказів суддя завжди робить лише суб`єктивне припущення щодо фактів на підставі наявної інформації.
3.5. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок необґрунтованого накладення арешту на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності достатніх та належних доказів наявності потреби в застосуванні цього заходу, тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арешту майна.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 369-372, 376, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна.
2. Скасувати арешт у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №757/354/22-к на майно, яке належить ОСОБА_1 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 24.10.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_34