Document No. 106662273

Справа № 991/3931/22

Провадження № 11-сс/991/299/22

Слідчий суддя ОСОБА_14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_15.,

суддів - ОСОБА_16., ОСОБА_17.,

секретар судового засідання - ОСОБА_18.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_19, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року, якою відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді застави, у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року, стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Львів, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_20.,

прокурора - ОСОБА_21.,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000379 від 12 червня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

19 вересня 2022 року, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

У тексті повідомлення про підозру зазначено, що в липні 2020 року член Дирекції ПАТ «Центренерго» ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за пособництва ОСОБА_4 зловживав службовим становищем із метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Юнайтед Енерджі» (далі - ТОВ), що спричинило тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго», шляхом підроблення офіційних документів.

ПАТ «Центренерго» (далі - ПАТ) є державним підприємством, в якому держава в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Фонду державного майна України, володіє акціями у розмірі 78,3 %.

Відповідно до Статуту, затвердженого 30 березня 2018 року, метою діяльності ПАТ є одержання прибутку, для чого ПАТ має право в порядку, встановленому чинним законодавством, Статутом та внутрішніми документами укладати договори.

ОСОБА_3 відповідно до наказу ПАТ від 01 липня 2019 року № 83-к із 02 липня 2019 року призначений на посаду члена Дирекції (Директора) та звільнений з неї наказом ПАТ від 28 травня 2020 року № 61-к.

Згідно з наказом ПАТ від 28 травня 2020 року № 64-к ОСОБА_3 знову призначено на посаду Директора з 29 травня 2020 року.

Відповідно до п. 18.9 Статуту, ПАТ Директор здійснює свої повноваження на підставі цього Статуту та укладеного контракту.

На підставі контракту від 29 травня 2020 року ОСОБА_3 був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до тимчасового розподілу повноважень між членами Дирекції ПАТ (затверджений рішенням дирекції від 28 травня 2020 року), ОСОБА_3 ніс відповідальність за паливне забезпечення, безпосередньо спрямовував, координував та контролював діяльність Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення.

Крім того, згідно з довіреністю № 165/22 від 11 липня 2019 року, ОСОБА_3 був уповноважений вчиняти від імені ПАТ правочини з питань, пов`язаних із закупівлею газу, для чого мав право укладати договори на його постачання, вносити зміни, доповнення до них, підписувати від імені ПАТ документи, пов`язані з їх виконанням.

Із 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року ОСОБА_3 був наділений такими ж повноваженням довіреністю ПАТ від 23 грудня 2019 року № 319.

ОСОБА_2 відповідно до Наказу ПАТ від 15 грудня 2016 року № 187-к переведений на посаду члена Дирекції (Директора) ПАТ та звільнений з цієї посади наказом ПАТ від 28 травня 2020 року № 61-к.

Наказом ПАТ від 28 травня 2020 року № 64-к ОСОБА_2 знову прийнято на посаду Директора з 29 травня 2020 року.

На підставі контракту від 29 травня 2020 року ОСОБА_2 був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Крім того, довіреністю ПАТ від 23 грудня 2019 року № 393 ОСОБА_2 в період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року був уповноважений укладати та підписувати від імені ПАТ договори, вчиняти всі інші юридично значимі дії та правочини, необхідні для виконання наданих довіреністю повноважень.

ОСОБА_1 відповідно до наказу ПАТ від 27 червня 2019 року № 75-к із 03 липня 2019 року призначений на посаду начальника Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення та згідно з Положенням про Департамент (затверджений рішенням дирекції ПАТ від 12 червня 2020 року) наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Довіреністю ПАТ від 09 червня 2020 року № 227/22 ОСОБА_1 із 09 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року був уповноважений вчиняти від імені ПАТ правочини з питань, пов`язаних з закупівлею газу, для чого мав право укладати договори на постачання, вносити зміни, доповнення до них, підписувати від імені ПАТ документи, пов`язані з виконанням договорів.

ОСОБА_4 наказом ТОВ № 3-к від 25 червня 2018 року був прийнятий на посаду директора з 26 червня 2018 року.

Згідно зі статутом ТОВ від 05 липня 2019 року, виконавчим органом Товариства є директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, що не віднесені до компетенції загальних зборів учасників.

Таким чином ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були наділені повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки до ст. 364 КК України були службовими особами.

До складу ПАТ з метою виробництва електричної енергії входять три теплові електростанції - Трипільська, Вуглегірська та Зміївська, паливом для яких є природний газ (далі - газ).

29 листопада 2019 року між ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_3 укладено договір № 19/11/29-5 (112/1) на постачання газу, відповідно до п. 2.1 якого ТОВ, як постачальник, зобов`язується упродовж строку дії договору передавати ПАТ, як споживачу, газ та надавати послуги з бронювання потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ та надані послуги.

Згідно з пунктом 3.1 договору, сторони погодили орієнтовний обсяг газу, який планується до постачання у кожному календарному місяці, які є плановими та можуть змінюватися шляхом укладання додаткових угод на кожен місяць споживання.

Пунктом 5.1 визначено, що фактичний обсяг постачання газу визначається на підставі актів, які будуть підписуватися представниками сторін по закінченню кожного місяця і датуватись останнім календарним днем відповідного місяця.

Згідно з пунктом 7.1 ціна за 1 000 м куб газу вказується у додаткових угодах до цього договору на кожен місяць.

Пунктом 7.2 договору визначено, що загальна вартість даного договору складається із суми вартостей усіх обсягів газу, поставленого протягом усіх місяців, та наданих послуг протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п. 7.3 ціна газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткових угод на кожен місяць постачання та без вартості плати за послуги із замовлення (бронювання) потужності не повинна перевищувати 95% від ціни вказаної на офіційному сайті НАК «Нафтогаз України» у відповідному періоді в прейскуранті на газ із ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», постачання якого не підпадає під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку газу, покладених відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», за умови попередньої оплати до місяця поставки газу.

У пункті 8.2 зазначено, що оплата за газ та бронювання потужності у відповідному місяці проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до узгоджених сторонами обсягів газу у додатковій угоді на відповідний місяць в наступному порядку:

- до 15-го числа місяця постачання газу споживач сплачує вартість спожитого за 1 декаду місяця (оперативно) газу та послуг із бронювання потужності;

- до 25-го числа - за 2 декаду;

- до 10-го числа місяця наступного за місяцем постачання газу споживач здійснює кінцевий розрахунок за фактично поставлений обсяг газу у відповідному місяці.

На виконання договору між ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 9 від 28 травня 2020 року, згідно з якою споживач зобов`язується прийняти та оплатити, а постачальник - передати газ та надати послуги із бронювання потужності у червні 2020 року в обсязі 173 824 тис м куб за ціною за 1 000 м куб газу без вартості транспортування 2 800,02 гривень (з ПДВ) на загальну суму 486 710 676,48 гривень (з ПДВ).

На підставі додаткової угоди № 9 ОСОБА_4 підписано рахунок № 791 від 28 травня 2020 року на оплату газу на червень 2020 року в кількості 169 998,785723 тис. м куб за ціною 2 800, 02 гривень (з ПДВ) за 1 000 м куб газу на загальну суму 476 000 000 гривень (з ПДВ).

28 травня 2020 ПАТ здійснило повну передоплату відповідно до виставленого рахунку, внаслідок чого ціна замовленого обсягу газу на червень 2020 року була визначена, узгоджена та сплачена.

У червні 2020 року ТОВ на підставі щодобових заявок ПАТ поставило, а ПАТ спожило 128 177,95593 тис. м куб газу, у тому числі:

- 43 604,63231 тис. м куб газу на Трипільскій ТЕС;

- 46 643,45473 тис. м куб газу на Вуглегірській ТЕС;

- 37 929,87989 тис. м куб газу на Зміївській ТЕС.

Унаслідок таких дій кожною зі сторін було здійснено виконання договору в частині поставок у червні 2020 року і таке виконання прийнято іншою стороною договору, що унеможливлювало зміну його ціни (ч. 3 ст. 632 ЦК України).

У зв`язку з передоплатою за постачання 169 998,785723 тис м куб газу, а фактичним постачанням 128 177,95593 тис м куб газу, у ТОВ виникла заборгованість перед ПАТ у сумі 23 077 100,30 гривень.

У середині липня 2020 року у ОСОБА_4 із метою зменшення суми вказаної заборгованості ТОВ, в якому він є одноособовим учасником та директором, виник умисел до залучення службових осіб ПАТ ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до вчинення неправомірних дій із використання службового становища всупереч інтересам служби.

ОСОБА_4 запропонував зазначеним службовим особам ПАТ скласти та підписати додаткову угоду, якою внести зміни до додаткової угоди № 9 від 28 травня 2020 року, датувавши нову угоду підробленою датою 01 червня 2020 року.

Для надання видимості законності укладенню додаткової угоди у липні 2020 року ОСОБА_4 підписано лист на адресу ПАТ № 29/05-7, датований підробленою датою 29 травня 2020 року, який містив прохання поставити частину газу за заявкою на червень 2020 року з підвищенням вартості.

Відсканований примірник листа було направлено на електронну пошту одного зі співробітників ПАТ.

Після роздрукування на ньому був проставлений штамп ПАТ без фактичного внесення відомостей про лист в систему електронного документообігу ПАТ та його передано відповідальному за напрям паливного забезпечення члену Дирекції ОСОБА_3, який, достовірно знаючи про час надходження листа до ПАТ, своєю резолюцією доручив його розгляд ОСОБА_1 .

ОСОБА_1, також достовірно знаючи про час надходження листа до ПАТ, виконуючи спільний план своєю резолюцією доручив його розгляд заступнику начальника відділу паливозабезпечення та якості ОСОБА_5 .

У подальшому в середині липня 2020 року співробітником ТОВ був підготовлений проект додаткової угоди № 10, датованої підробленою датою 01 червня 2020 року, якою вносилися зміни до додаткової угоди № 9 від 28 травня 2020 року.

Відповідно до проекту ТОВ в особі ОСОБА_4 та ПАТ в особі ОСОБА_2 дійшли згоди про те, що:

- ціна за 1 000 м куб газу в обсязі 100 000 тис куб метрів, що передається у червні 2020 року, без урахування вартості транспортування становить 2800,02 гривень (з ПДВ);

- ціна за 1 000 м куб газу в обсязі 73 824 тис м куб, що передається у червні 2020 року, без урахування вартості транспортування становить 3 092,92 гривні (з ПДВ), чим незаконно збільшено вартість вказаного обсягу газу на 8 250 508,72 гривень.

Проект додаткової угоди № 10 у форматі pdf співробітником ТОВ був надісланий на електронну пошту провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ОСОБА_6, яка відповідно до Порядку ведення договірної роботи у ПАТ (затверджений Рішенням Дирекції ПАТ від 11 січня 2018 року (далі - Порядок) була визначена виконавцем за основним договором.

22 липня 2020 року ОСОБА_6 на своєму робочому комп`ютері створила лист-узгодження у форматі doc, який роздрукувала та в якому власноручно зробила відмітку про узгодження як виконавець по додатковій угоді № 10.

Відповідно до п. п. 2.4.3.6, 2.7.3 Порядку проект договору (у тому числі додаткової угоди) обов`язково перевіряється відповідальними за напрямками посадовими особами ПАТ, зокрема щодо придбання паливно-енергетичних ресурсів - членом Дирекції (Директором), який безпосередньо спрямовує, координує та контролює діяльність Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення в апараті управління ПАТ, тобто ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим ОСОБА_6 надала проект додаткової угоди № 10 для подальшого узгодження заступнику начальнику відділу паливозабезпечення та якості ОСОБА_5, який узгодив його сам та з іншими відповідальними особами ПАТ, у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які достовірно знали, що укладання додаткової угоди № 10 є безпідставним, суперечить інтересам ПАТ та призведе до необґрунтованих додаткових витрат за вже виконаною додатковою угодою № 9.

Після узгодження підроблену додаткову угоду № 10 підписав зі сторони ПАТ ОСОБА_2, а зі сторони ТОВ ОСОБА_4 .

На підставі підробленої додаткової угоди № 10 ОСОБА_6 підготувала акти приймання-передачі газу:

- № 627, датований 30 червня 2020 року, про постачання на Трипільську ТЕС 33 000 тис м куб газу за ціною 2800,02 гривень (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 10 604,6323 тис м куб за ціною 3 092,92 гривні (з ПДВ), на загальну суму 125 198 878,91 гривень (з ПДВ);

- № 631, датований 30 червня 2020 року, про постачання на Вуглегірську ТЕС 31 000 тис м куб газу за ціною 2800,02 гривень (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 15 643,45743 тис м куб за ціною 3 092,92 гривні (з ПДВ) на загальну суму 135 183 009,66 гривень (з ПДВ);

- № 668, датований 30 червня 2020 року, про постачання на Зміївську ТЕС 36 000 тис м куб газу за ціною 2800,02 гривень (з ПДВ) за 1 000 м куб та в обсязі 1 929,87989 тис м куб за ціною 3 092,92 гривні (з ПДВ) на загальну суму 106 768 491,12 гривня (з ПДВ).

Зазначені акти були підписані зі сторони ПАТ ОСОБА_1 та зі сторони ТОВ - ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_4 06 серпня 2020 року повернув переплату за газ у сумі 14 826 591,60 гривня замість 23 077 100,30 гривень, які мали бути повернуті до підроблення додаткової угоди № 10.

Указаними спільними діями спричинено тяжкі наслідки для ПАТ у вигляді необґрунтованих витрат у сумі 8 250 508,72 гривень.

19 вересня 2022 року детектив НАБУ, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За результатами розгляду, слідчий суддя ухвалою від 22 вересня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання детектива НАБУ та застосував до підозрюваного ОСОБА_1, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 217 700 (чотири мільйони двісті сімнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок. Одночасно слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Київської області (крім міста Києва) без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні та суду; повідомляти детектива НАБУ, прокурора САП у цьому кримінальному провадженні про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підозрюваними ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою, відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами; прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (на невисокому рівні), а також ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); застава в розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного та здатна забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_20., діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї.

За змістом вимог апеляційної скарги просить скасувати оскаржувану ухвали та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання детектива НАБУ.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_1, є необґрунтованою, оскільки: ОСОБА_1 діяв у межах закону та своїх повноважень; Додаткова угода № 10 до Договору № 19/11/29-5(112/1) укладена в порядку встановленому чинним законодавством України та врегульовувала виключно господарсько-правові відносини між суб`єктами господарювання; доказів на підтвердження завдання збитків унаслідок такої господарської діяльності стороною обвинувачення не надано, відповідну експертизу не було проведено; у матеріалах кримінального провадження відсутня експертиза, яка б підтверджувала версію органу досудового розслідування щодо підписання такої угоди в липні 2022 року; відсутні будь-які докази на підтвердження можливої змови представників суб`єктів господарювання з метою вчинення будь-яких кримінальних правопорушень; у діях ОСОБА_1 відсутні кваліфікуючі ознаки діянь, передбачених ст. 366 КК України. Крім того, на думку адвоката, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зазначає, що ОСОБА_1 завжди за кожною вимогою з`являється до детективів, прокурора та суду, жодного разу до нього не був застосований привід. Перебуваючи в 2019-2021 роках за кордоном та знаючи про наявність цього кримінального провадження ОСОБА_1 завжди повертався в Україну. Разом із тим, на виконання оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 здав на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Також, адвокат звертає увагу, на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні допитані та їхні покази наявні в матеріалах справи, а докази на підтвердження впливу ОСОБА_1, або будь-кимось іншим, на свідків стороною обвинувачення не надано. Крім того, сторона захисту посилається на те, що слідчий суддя не обґрунтував неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання. Слідчий суддя не навів жодного переконливого аргументу про застосування до ОСОБА_1 застави у розмірі, яка перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Сама по собі наявність в будь-якої особи квартири та автомобіля не може бути виключним випадком. Додатково, сторона захисту посилається на те, що слідчий суддя вийшов за межі клопотання та фактично погіршив становище ОСОБА_1, оскільки мав застосувати запобіжний захід до закінчення граничного строку досудового розслідування - тобто до 19 листопада 2022 року.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підозрюваного підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в них підстав, просив її задовольнити. Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 указаних вимог закону дотримався.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу належним чином перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання, при цьому в судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень детектив надав, зокрема копії наступних документів: накази ПАТ «Центренерго» про призначення/переведення/звільнення ОСОБА_1 на посаду/з посади в ПАТ «Центренерго» (т. 2 а.с. 54-56), довіреність ПАТ «Центренерго» № 227/22 від 10 червня 2020 року, видану на ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 6), статут ПАТ «Центренерго», положення про Департамент з матеріально-технічного та паливного забезпечення (т. 2 а.с. 12-44), договір № 19/11/29-5 (112/1) від 29 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», додатки до нього (т. 1 а.с. 20-28), додаткову угоду № 9 від 28 травня 2020 року до Договору (т. 1 а.с. 29), додаткову угоду № 10 від 01 червня 2020 року (т. 1 а.с. 31), лист узгодження ТОВ «Юнайтед Енерджі» від 29 травня 2020 року до даної додаткової угоди (т. 1 а.с. 30), акти приймання-передачі газу №№ 627, 631, 668 від 30 червня 2020 року (т. 1 а.с. 32-34), акт ПАТ «Центренерго» позапланованого контрольного заходу з питання перевірки виконання умов договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29 листопада 2019 року, укладений між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі» на постачання природного газу (т. 1 а.с. 35-39), показання свідків (т. 1 а.с. 40-71), протоколи огляду (т. 1 а.с. 77-112, 178-192), висновок експерта від 30 червня 2022 року № СЕ-19/117-22/5188-ЕК (т. 1 а.с. 131-143) та інші докази в їх сукупності.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Відхиляючи доводи захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суду звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходи суд не оцінює докази на предмет наявності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого діяння, а лише встановлює, що підозрюваний міг вчинити відповідне кримінальне правопорушення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_1, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги не спростовується.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, які є тяжким та нетяжким злочинами. При цьому, за злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, передбачено виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, що підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Також, слідчим суддею при встановленні даного ризику, обґрунтованого враховано, зокрема: наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер № НОМЕР_1, виданий 24 березня 2016 року (дійсний до 24 березня 2026 року), що свідчить про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України, враховуючи досвід підозрюваного щодо перетину кордону в період протягом 2019-2021 років; наявність у власності ОСОБА_1 та його близьких осіб (дружини ОСОБА_10 і доньки ОСОБА_11 ) рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав у ОСОБА_1 та отриманих ним доходів впродовж останніх років (2020-2022), що свідчить про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України для тривалого та/або постійного перебування за кордоном.

Разом з тим, слідчим суддею обґрунтовано враховано міцність соціальних зв`язків підозрюваного та його особисті дані (одружений, має трьох дітей - сина ОСОБА_12, доньку ОСОБА_11, які є повнолітніми особами, а також неповнолітню доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, має постійне місце проживання у м. Київ, постійне місце роботи в Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго»), за першим викликом з`явився особисто до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, в ході досудового розслідування ОСОБА_1 виявляв належну процесуальну поведінку.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності, хоч на невисокому рівні, ризику можливого переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

Спростовуючи доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості висновків слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в цій частині.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризик здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що протягом тривалого часу та під час вчинення інкримінованих йому дій ОСОБА_1 займав посаду начальника Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ПАТ «Центренерго», наразі перебуває на посаді заступника начальника цеху паливоподачі по паливу Трипільської ТЕС, яка входить до складу ПАТ «Центренерго», наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний продовжує спілкуватися з працівниками ПАТ «Центренерго» серед яких є свідки або можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Існування відповідного ризику також підтверджується і тим, що свідки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які тривалий час перебували у підпорядкуванні начальника Департаменту з матеріально-технічного та паливного забезпечення ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1, своїми показаннями у їх сукупності підтвердили факт того, що додаткова угода № 10 від 01 червня 2020 року до договору № 19/11/29-5 (112/1) від 29 листопада 2019 року, укладеного між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Юнайтед Енерджі», якою була змінена ціна на газ, оформлювалася та підписувалася у липні 2020 року після фактичного постачання газу в червні 2020 року, лист узгодження до даної додаткової угоди візувався у липні 2020 року, акти приймання-передачі від 30 червня 2020 року за червень 2020 року до даного договору готувалися у другій половині липня 2020 року, вказівка щодо оформлення додаткової угоди № 10 від 01 червня 2020 року в липні 2020 року надходила, в тому числі і від ОСОБА_1, акти приймання-передачі від 30 червня 2020 року за червень 2020 року до даного договору були підписані ОСОБА_1 в середині липня 2020 року, після підписання в липні 2020 року додаткової угоди № 10 до договору.

З огляду на те, що відповідні особи продовжують працювати в ПАТ «Центренерго», а ОСОБА_1 - в Трипільській ТЕС, яка входить до складу ПАТ «Центренерго», є його відокремленим підрозділом, слідчий суддя дійшов висновку, з чим погоджується й колегія суддів, що підозрюваний особисто та/або через інших осіб може здійснювати тиск на відповідних свідків з метою зміни або відмови від давання ними зазначених показань у подальшому в суді, а отже існує ризик незаконного впливу на свідків.

Оцінюючи процесуальну поведінку підозрюваного як на час розгляду клопотання, та і на час перегляду ухвали слідчого судді, наявність встановлених ризиків, обставини справи, вік підозрюваного, стан його здоров`я ( ОСОБА_1 діагностовано панкреатогенний цукровий діабет та діабетичну полінейропатію з переважним ураженням нижніх кінцівок) та особу підозрюваного, який є раніше не судимий, стаж його роботи в ПАТ «Центренерго» (більше 15 років), за цей час проявив себе як відповідальний працівник, специфіку та характер роботи підозрюваного (енергетична інфраструктура Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго», де наразі працює підозрюваний, належить до об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, зокрема, посада ОСОБА_1 передбачає виконання ним певних обов`язків з метою забезпечення безперебійної роботи Трипільська ТЕС, що неможливо здійснювати дистанційно), колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність виключних обставини для застосування виняткового запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи, що стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість їм запобігти в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава.

Також, належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави, який на цьому етапі досудового розслідування є адекватним превентивним заходом.

Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 та його родини, зокрема:

- відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№ інформаційної довідки 300118020 від 17 лютого 2022 року, № 300118815 від 17 лютого 2022 року, т. 2 а.с. 79-83) ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, за його дружиною ОСОБА_10 зареєстровано житловий будинок загальною площею 180,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира площею 80.4 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира площею 40.3 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ;

- відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 93-100) ОСОБА_1 належать 100% розміру статутного капіталу в розмірі ТОВ «ВМ-Спектр» (код 37448951), що складає 1 000 гривень, та 99% розміру статутного капіталу у розмірі ТОВ «Фудтрейд-В» (код 42163913), що складає 990 000 гривень;

- відповідно до відомостей з Національної автоматизованої інформаційної системи ГСЦ МВС України (т. 2 а.с. 75) за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб - автомобіль MASERATI, модель GHIBLI, 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;

- відповідно до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (т. 2 а.с. 75, 127) доходи ОСОБА_1, нараховані податковими агентами за період із 01 січня 1998 року по 30 вересня 2021 року склали 17 202 879,95 гривень, за останні роки (2020-2022 роки) склали 3 779 432 гривні.

Указане в сукупності свідчить про високий рівень доходів ОСОБА_1 та значні статки.

Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, розмір заподіяної шкоди, а також дані про останнього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_1 застави саме у розмірі 1 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 217 700 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 .

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту, що визначений слідчим суддею строк запобіжного заходу виходить за межі строку досудового розслідування.

Так, частина 4 статті 176 КПК України визначає, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину.

Як вбачається з наданих матеріалів ОСОБА_1 повідомлено про підозру 19 вересня 2022 року, відповідно, досудове розслідування у даній справі має бути закінчене саме до 19 листопада 2022 року.

При цьому, ухвалою слідчого судді запобіжний захід до ОСОБА_1 застосовано до 22 листопада 2022 року, однак строк застосування запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування і має бути застосований лише до 19 листопада 2022 року, а тому в цій частині висновки слідчого судді є помилковими.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6 §1 Конвенції зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в частині строку, на який на ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та постановлення нової ухвали в цій частині.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_19, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року скасувати в частині строку, на який покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою встановити строк дії ухвали в частині покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 19 листопада 2022 року включно.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_22

Судді ОСОБА_23

ОСОБА_24