- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/2326/22
Провадження 1-кс/991/2345/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1
(далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника власника майна адвоката ОСОБА_3,
детективів НАБУ ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 28.02.2020 №42020000000000360,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис провадження.
06.07.2022 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 (далізаявник) про скасування арешту майна у кримінальному провадженні 28.02.2020 №42020000000000360.
Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та протоколом автоматичного визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким проведено судовий розгляд 08.07.2022 з перервами до 13.07.2022, 18.07.2022, 21.07.2022.
2. Короткий виклад клотання та позицій учасників судового провадження.
2.1. В клопотанні заявник на підставі частини 1 статті 174 КПК просив скасувати арешт транспортного засобу MERCEDES BENZ GLC200D, д.н.з НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2022 в справі №757/334/22-к, стверджуючи зокрема таке:
«Ухвалою Печерського районного суду м. Києва справа №757/334/22-к від 13.01.2022 року було задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020 р., а саме транспортний засіб MERCEDES BENZ GLC200D, д.н.з НОМЕР_1,, що належить ОСОБА_6 .
Листом від 06.06.202 року детективом Другого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_8 повідомив, що КП №42020000000000360 від 28.02.2020 р. знаходиться у впорядкуванні детективів НАБУ.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Відповідна ухвала була прийнята без участі власника чи його представника, а отже звертаємось із клопотанням про скасування даного рішення.
Обставини подій: згідно Договору купівлі-продажу 8043/2021/2904604 від 09.11.2021 року, оформленому у сервісному центрі РСЦ ГСЦ МВС в м.Києві, ОСОБА_9 переоформила транспортний засіб на дочку ОСОБА_6 .
Відповідно до ухвали Печерського районного суду м.Києва від 13.12.2021 р. справа №757/66117/21-к, було задоволено клопотання Слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 про надання дозволу на обшук транспортного засобу MERCEDES BENZ GLC200D, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі відповідної Ухвали, 24 грудня 2021 року в період з 13 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв., співробітники національної поліції України провели обшук транспортного засобу MERCEDES BENZ GLC200D, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснили його вилучення, а також 2 ключі до нього з брелком.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва справа №757/334/22-к від 13.01.2022 року було задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладання арешту на вищевказаний транспортний засіб. (Далі - Ухвала).
Арешт майна мас бути скасований з огляду на наступне:
По-перше, строк із зверненням про накладання арешту було пропущено.
Відповідно до протоколу обшуку від 24.12.2021р. транспортний засіб було вилучено 24 грудня 2021 року.Згідно відомостей із сайту судової влади, клопотання про арешт майна було зареєстровано 10 січня 2022 року, тобто через 15 (П`ятнадцять) днів з моменту його вилучення.
Як передбачає ч.5 ст. 171 КПК України, Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено
Відповідно до п.18 ч. 1 ст.З КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;
Оскільки Слідчий не звергався протягом 72 годин до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладання арешту на транспортний засіб, відповідно жодної ухвали з приводу вирішення питання про арешт майна слідчим суддею ие було иосгановлено, що є наслідком істотного порушення вимог ч.5 ст. 171 КПК України.
По-друге, Судом не взято до уваги належності майна іншій особі.
Кримінальне провадження №42020000000009360 від 28.02.2020 р. проводиться відносно осіб, що начебто неналежно проводили ремонтні роботи і заволоділи грошовими коштами АТ Укрзалізниці.
Слідчій посилається на вручення повідомлення про підозру 24.12.2021р. директору ТОВ «ГЕЛІОС ІНВЕСТ ГРУП» ОСОБА_11 .
Проте, даний транспортний засіб не належить даній особі, а належить ОСОБА_6, яка є його донькою.
Тобто, арешт слідчій суддя наложив відносно майна особи, яка ні яким чином не відноситься до кримінального провадження.
Слідчій посилається на підставу для арешту майна, що даний автомобіль було куплено за грошові кошти, що отриманні злочинним шляхом.
Відповідно до другого реченню абз. 2 ст. 5 Ухвали - На підставі заявок Замовником 29 січня 2020 року здійснено безпідставну оплату на користь ТОВ «Геліос Інвест Груп» за начебто виконані роботи по договору №ПЗ/Т-191262/НЮ від 11.11.2019року в повному обсязі у сумі 11 988 000 грн.
Згідно Договору купівлі-продажу №0052601200 від 06.02.2020р. даний автомобіль було куплено 06 лютого 2020 року ОСОБА_9, яка уже на підставі Договору від 09.11.2021 року передала дочці ОСОБА_6 .
Посилання слідчого на наявність факту легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом є безпідставними, адже жодних документів що данні кошти були вилучені з рахунку ТОВ «Геліос Інвест Груп» з 29.01.2020 по 06.02.2020р. матеріали справи не містять.
Більше того, ОСОБА_9 мала в розпорядженні готівкові кошти для придбання даного автомобіля, зокрема відповідно до Договору позики №1 від 15 січня 2019 року.
Також, на день купівлі автомобіля, ОСОБА_6 була підприємцем.
Тобто, слідчий суддя під час винесення Ухвали про арени від 13.01.2022 року не у новному обсязі встановив усі обставини справи на предмет приналежності власника майна до кримінального провадження, що стало наслідком прийняття необґрунтованого рішення про арешт.
По-третє, арештоване майно не відноситься до кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст.170КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном., щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст.131КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як передбачає ч. З ст.170КПК України з метою забезпечення збереженняречових доказіварешт накладаєтьсяна майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами відповідно до ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддямвчинення кримінальногоправопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 не є підозрюваною у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364. ч.5 ст. 191. ч.3 ст.212, ч.2 ст. 366. ч.4 ст.190. ч.1 ст.209 КК України. Даний транспортний засіб куплений її матір`ю на підставі грошових коштів, законність походження яких доводиться залученими доказами.
Арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, адже не несе в собі ознак знаряддя вчинення кримінального правопорушення».
До клопотання додавалось такі копії: листа НАБУ від 06.06.2022 №0432-252/8793; паспорту ОСОБА_6, ухвали слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 13.01.2022 в справа №757/334/22-к, роздруківки щодо такої справи із сайту «Судова влада», договору займа від 15.01.2019, договору купівлі-продажу автомобіля від 06.02.2020 №0052601200, договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.11.2021 №8043/202/2904604; а також документи на підтвердження повноважень адвоката.
Також 20.07.2022 до ВАКС надійшла заява про уточнення клопотання про скасування арешту майна, де заявник просив скасувати арешт транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLC200D, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 13.01.2022 в справі №757/334/22-к року та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2021 року в справі №757/68611/21-к, зазначивши зокрема таке:
«Під час розгляду справи і отримання заперечення від Детектива, представнику власника майна стало відомо про нові обставини накладання арешту та порядку вручення підозри, у зв`язку з чим звертається із заявою про доповнення клопотання про скасування арешту.
1. Під час ознайомлення із запереченнями детектива на клопотання про скасування арешту, останній долучив витяг з ЄРДР по №42020000000000360 від 28.02.2020 р.
Згідно витягу з ЄРДР, повідомлення про підозру ОСОБА_12 не була внесена до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.278 КПК України, Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не Дотримання даної вимоги вказую на не вручення підозри як токової, що вказує на незаконність накладання арешту на майно особи, що не є підозрюваним по справі, а є дочкою особи, підозра якої не була вручена належним чином.
Тобто, необгрунтованість арешту майна полягає в тому, що в рамках КП віднесеного до ЄРДР по №42020000000000360 від 28.02.2020 р. ОСОБА_12 не є підозрюваним, а отже у подальшому арешті майна відпала необхідність.
2. Під час ознайомлення із запереченнями детектива на клопотання про скасування арешту, останній долучив ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2021 року справа №757/68611/21-к.
Власнику майна не було відомо про прийняття відповідної ухвали. Згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2021 року справа №757/68611/21-к суд частково задовольнив клопотання слідчого і наклав арешт на транспортний засіб із забороною відчуження та розпорядження.
Натомість ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва справа №757/334/22-к від 13.01.2022 року повторно накладено арешт на майно, проте уже з забороною відчужувати, користуватися та розпоряджатись транспортним засобом.
Постановлення рішення про частковий арешт була проігнорована органом досудового розслідування, машина не була повернута для користування власнику, що є наслідком не виконання рішення суду.
Згідно ч.2 ст.21 КПК України, Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обоє язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
З огляду на прийняття слідчім суддею Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2021р. ухвали про часткове задоволення клопотання про арешт, суд вже дав відповідну оцінку підставам накладання арешту.
Натомість повторне звернення до суду із клопотанням про арешт вже арештованого майна вказує на зловживання процесуальним правом та те, що слідчій не повідомив слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 про існування арешту на майно.
3.У двох рішеннях слідчого судді відсутнє доведення факту купівлі транспортного засобу за кошти отриманні злочинним шляхом.
Підставою для накладання арешту на думку суду є купівля транспортного засобу за кошти, що отриманні злочинним шляхом що в силу ст. 98 КПК України має ознаки доказу по справі.
Проте, ані рішення суду, ані заперечення детектива не містить жодної квитанції про зняття коштів з рахунків фірми ТОВ «Геліос Інвест Груп», за які начебто була куплена машина.
Тобто, незаконність арешту полягає в тому, що відсутні будь-які відомості що доводять факт зняття коштів з рахунків вищезазначеної фірми і придбання на них транспортного засобу особою, що не є підозрюваною по справі.
Таким чином, транспортний засіб не має в собі ознак речових доказів, що вказує на безпідставність подальшого арешту».
2.2. В судових засіданнях адвокат ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Особа, за клопотанням якого накладено арешти прокурор першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 попри здійснені належним чином судові повідомлення не прибував в судові засідання, що не перешкоджало розгляду даного клопотання.
В судових засіданнях ОСОБА_8, який входить до групи детективів НАБУ, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360, просив відмовити в задоволенні клопотання, подавши письмове заперечення, де зазначив зокрема таке:
«Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000360 від 28.02.2020 за ознаками складу злочину відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209, ч. З ст. 212, ч. ст. 190 КК України, за фактом зловживання службовими особами РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» своїм службовим становищем, та вчинення ними службового підроблення, що призвело до заволодіння майном підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
В даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_14 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачено ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 1 ст. 209 КК України.
Попередньо досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України, а 25.04.2022 по вказаному кримінальному провадженню підслідність була змінена та визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України.
Як вбачається з матеріалів вказаного кримінального провадження службові особи РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» діючи за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» шляхом зловживання своїм службовим становищем, в тому числі й вчинивши службове підроблення, вчинили протиправне заволодіння майном підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
Так службовими особами РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ «Геліос Інвест Груп» було ініційовано проведення закупівель № UA-2019-07-26-001316-b та № UA-2019-08-16-000016-a в частині закупівлі послуг з капітального ремонту обладнання рейкових автобусів PESA.
За результатами проведення кожної з вказаних закупівель було ініційовано укладення зазначених договорів:
- ПЗ/Т-191263/НЮ від 11.11.2019, предметом якого є закупівля послуг з капітального ремонту обладнання вказаних рейкових автобусів, а саме ремонт 3 силових установок рейкових автобусів моделі 620М в обсязі КР-1 згідно інструкції 620М 0130-3-07. До силових установок входять двигун MAN D2876 LUE 623, насос охолоджуючої рідини гідропередачі T211re4, компресор, паливний насос, стартер та генератор. Ціна ремонту за 1 комплект складала 5 516 650 грн. (без ПДВ), за 3 комплекти 16 549 950 грн. (без ПДВ) або 19 859 940 грн. (з ПДВ);
- ПЗ/Т-191262/НЮ від 11.11.2019, предметом якого є закупівля послуг з капітального ремонту обладнання вказаних рейкових автобусів, а саме заміна двигунів рейкових автобусів 630М-002 на нові двигуни. Ціна ремонту за 1 комплект складала 4 995 000 грн. (без ПДВ), за 2 комплекти 9 990 000 грн. (без ПДВ) або 11 988 000 грн. (з ПДВ).
В той же час, в ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню органом досудового розслідування було встановлено, що незважаючи на оплати здійснені службою локомотивного господарства РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» в повному обсязі за кожним з вказаних договорів, фактично роботи за деякими з вказаних договорів не виконувалися, або виконувалися не в повному обсязі, що й відповідно спричинило заволодіння грошовими коштами підприємства залізничного транспорту в особливо великих розмірах.
По-друге: 13.01.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва по справі №757/334/22-к було задоволено клопотання органу досудового розслідування та з метою досягнення завдань кримінального провадження було накладено арешт на майно, яке перебуває у власності доньки підозрюваного ОСОБА_12 . ОСОБА_6, а саме транспортний засіб MERCEDES BENZ GLC200D, номерний знак НОМЕР_1 .
При постановленні вказаної ухвали слідчий суддя Печорського районного суду м. Києва виходив з того, що в матеріалах кримінального провадження наявно достатньо доказів, які вказують на наявність у діях підозрюваного ОСОБА_12 ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366, ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, а також наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення: -збереження його у якості речового доказу (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); - конфіскації майна як виду покарання (п. З ч. 2 ст. 170 КПК України).
Так, при постановленні вказаної ухвали слідчого судці Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/334/22-к від 13.01.2022 слідчому судді було надано достатньо доказів на підтвердження обставини, що після вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000360, підозрюваний ОСОБА_12 придбав (набув у власність) автомобіль MERCEDES BENZ GLC200D,номерний знак НОМЕР_1, який було оформлено на його рідну доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується реєстраційною карткою МВС України.
Тобто здійснив легалізацію (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом.
Так, у вказаному кримінальному провадженні вказаний автомобіль було визнано речовим доказом, і накладення на нього арешту забезпечило збереження вказаного речового доказу, унеможливило його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки вказана річ є предметом злочинів, передбачених ст. ст. 191 та 209 КК України, санкції яких до того ж передбачають конфіскацію майна…
Беручи до уваги, що незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження могло призвести до відчуження вищезазначеного майна, а настання цих наслідків перешкоджатиме досягненню завдань кримінального провадження, керуючись ст.ст. 2, 40, 131-132, 170-172 КПК України, слідчі Головного слідчого управління Національної поліції з метою досягнення завдань кримінального провадження № 42020000000000360 звернулися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, а слідчий суддя цілком правомірно та обґрунтовано наклав арешт на майно зазначене в резолютивній частині вказаної ухвали, а сама ухвала цілком та повністю відповідає вимогам КПК України в частині дотримання вимог законності, обгрунтованості та справедливості при її постановленні».
3. Обгрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цьогокодексу. Арештна комп`ютернісистеми чиїх частининакладається лишеу випадках,якщо вониотримані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення абоє засобомчи знаряддямйого вчинення,або збереглина собісліди кримінальногоправопорушення,або увипадках,передбачених пунктами2,3,4частини 2цієї статті,або якщоїх наданняразом зінформацією,що наних міститься,є необхідноюумовою проведенняекспертного дослідження,а такожякщо доступдо комп`ютернихсистем чиїх частинобмежується їхвласником,володільцем абоутримувачем чипов`язаний зподоланням системилогічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.2. Згідно ізчастиною 1статті 174КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом .Арешт майнатакож можебути скасованоповністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.
Тобто учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадання потреби в його застосуванні.
3.3. Судовим розглядом встановлено, що постановою слідчого СГ ГСУ НПУ ОСОБА_18 від 21.12.2021 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360 зокрема транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLC200D, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2, із такими твердженнями: «в ході досудового розслідування встановлено об`єкти нерухомого майна, які ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 набув у власність, шляхом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та зареєстрував його на наступних членів сім`ї : 1. Транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLC200D, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 », й також, що «виявлений транспортний засіб є предметом злочинів, передбачених ст. ст. 191, 209 КК України та об`єктом для подальших експертних досліджень, які мають суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2021 в справі №757/68611/21-к задоволено частково клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020000000000360, та накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLC 200D д.н.з. НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 із забороною відчуження та розпорядження. В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
В мотивувальній частині цієї ухвали підставами арешту зазначено таке: «Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту майна вилученого під час обшуку, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання. Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання в частині відчуження та розпорядження, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження», тобто метою накладення арешту визначено винятково забезпечення можливої конфіскації майна.
Згодом, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2022 в справі №757/334/22-к задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні №42020000000000360, та накладено арешт на транспортний засіб, автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLC 200D д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, й заборонено будь-які дії по відчуженню, розпорядженню та користуванню указаним транспортним засобом.
В мотивувальній частині цієї ухвали підставами арешту зазначено таке: «Постановою слідчогоСГ ГСУНПУ ОСОБА_18 від 21.12.2021вищевказаний транспортнийзасіб визнаноречовим доказому кримінальномупровадженні.Слідчий суддя,вивчивши клопотання,надавши оцінкудокументам,що долученідо нього,з метоюзбереження речовихдоказів танедопущення їхперетворення,відчуження чизникнення,вважає,що єдостатні підставидля накладенняарешту натранспортний засіб,який відповідаєкритеріям ст.98КПК України,містить відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадженнята єпредметом кримінальнихправопорушень,що розслідуютьсяу кримінальномупровадженні №42020000000000360.В своючергу незастосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження можепризвести довідчуження майна,погіршення йогоякості,спричинення негативнихнаслідків длякримінального провадження», тобто метою накладення арешту визначено винятково забезпечення збереження речових доказів.
Тобто на один й той же транспортний засіб ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва спершу було накладено арешт 31.12.2021 з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а через 14 днів вже з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому в першому випадку були заборонено лише відчуження та розпорядження майном, тоді як у другому випадку було заборонено відчуження, розпорядження та користування указаним транспортним засобом.
Разом з тим, наявні матеріали справи свідчать, що автомобіль MERCEDES BENZ GLC200D, д.н.з НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 ніколи не перебував у власності ОСОБА_12 або його сина - ОСОБА_19, - оскільки його було ввезено на територію України відповідно до вантажної митної декларації від 09.06.2020 №UA100060/2020/382186, та 16.06.2020 вперше зареєстровано як новий вартістю 1644179,71 грн. на ОСОБА_9 (дружину ОСОБА_12 ) Згодом цей же автомобіль 09.11.2021 було перереєстровано на ОСОБА_6 (доньку ОСОБА_12 ) із договірною вартістю 500000 грн.
Статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до частини 5 статті 110 КПК, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Всупереч наведеним вимогам КПК, постанова слідчого СГ ГСУ НПУ ОСОБА_18 від 21.12.2021 про визнання речовим доказом арештованого транспортного засобу не містять жодних конкретних відомостей, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №42020000000000360, що свідчить про відсутність будь-якого обґрунтування належності транспортного засобу до речових доказів відповідно до статті 98 КПК, а тому на такий не повинен був бути накладений арешт відповідно до частин 3, 10 статті 170 КПК.
Крім того, внаслідок відсутності факту перебування арештованого автомобіля безпосередньо у власності підозрюваного ОСОБА_12, на такий не міг бути накладений арешт для забезпечення конфіскації майна відповідно до частини 5 статті 170 КПК.
Щодо доводів про здійснення ОСОБА_12 легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (тобто придбання автомобіля за рахунок здобутих злочинним шляхом коштів), належить зазначити, що відповідно до частини 1 статті 96-1 КК, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)були предметомкримінального правопорушення,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також частиною4статті 96-2КК визначено,що гроші,цінності,в томучислі кошти,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,інше майно,зазначені вцій статті,підлягають спеціальнійконфіскації утретьої особи,якщо вонанабула такемайно відпідозрюваного,обвинуваченого,особи,яка переслідуєтьсяза вчиненнясуспільно небезпечногодіяння увіці,з якогоне настаєкримінальна відповідальність,або встані неосудності,чи іншоїособи безоплатно,за ринковуціну абоза цінувищу чинижчу ринковоївартості,і зналаабо повиннабула імогла знати,що такемайно відповідаєбудь-якійіз ознак,зазначених упунктах 1-4частини першоїцієї статті. Вищезазначенівідомості щодотретьої особиповинні бутивстановлені всудовому порядкуна підставідостатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача .
Проте із змісту наявних матеріалів справи не вбачається, що арешти на транспортний засіб були накладені за будь-якою з ознак, наведених у статті 96-2 КК, на підставі частини 4 статті 170 КПК, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а відтак накладення на нього арештів з іншою метою не відповідає вимогам КПК.
Крім того, втручання у право власності ОСОБА_6 шляхом заборони користування нею транспортним засобом не відповідає засадам доцільності, розумності та пропорційності обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки внаслідок накладеного арешту такий автомобіль вибув із її володіння та на теперішній час невідомо його місцезнаходження.
Таким чином, внаслідок відсутності правових підстав для арешту автомобіля з метою можливої конфіскації та недоведення можливості використання його як речового доказу у кримінальному провадженні №42020000000000360, наявні арешти такого майна є явно необґрунтованими.
3.4. При цьому із наявного в матеріалах справи витягу з ЄРДР від 09.07.2022 вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360 здійснюється за підозрою ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК; ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 КК; також ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.04.2022 в справі №757/9617/22-к за участі зазначених вище підозрюваних та їх захисників продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360 до десяти місяців, тобто до 21.10.2022 включно.
Правові підстави, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із частиною 1 статті 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.
Частиною 2 статті 33-1 КПК визначено, що слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 статті 33-1 КПК.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з певних умов, й зокрема пунктом 2 частини 5 статті 216 визначено така умова: розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
КК в примітці до статті 45 визначив вичерпний перелік корупційних кримінальних правопорушень, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2,366-3 цього Кодексу.
На підтвердження належності кримінального провадження від 28.02.2020 №42020000000000360 до підсудності ВАКС детектив НАБУ надав низку копій документів, які свідчать, що згідно із даними АТ «Укрзалізниця» їй завдано збитки ТОВ «Геліос Інвест Груп» у розмірі 8 070 396, 01 грн. від невиконання умов договору від 11.11.2019 № ПЗ/Т-191263/НЮ, та 11 988 000 грн. (з ПДВ) від невиконання умов договору від 11.11.2019 №ПЗ/Т-191262/НЮ, тобто наявна умова підсудності ВАКС, передбачена пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК. При цьому слідчий суддя враховує, що згідно із поясненнями детектива в судових засіданнях на теперішній час у кримінальному провадженні №42020000000000360 призначена судово-економічна експертиза, яка повинна встановити точний розмір завданої шкоди.
Разом з тим, у вищезгаданому витягу з ЄРДР від 09.07.2022 відсутні відомості щодо повідомлення будь-якої підозри ОСОБА_12, при цьому з інших матеріалів справи вбачається, що з кримінального провадження №42020000000000360 виділено нове кримінальне провадження від 14.01.2022 №12022000000000049, щодо якого наявний витяг з ЄРДР від 09.07.2022, з якого вбачається, що вже у такому виділеному провадженні ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 209, частиною 2 статті 366 КК.
Частиною 6 статті 132 КПК визначено, що до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Така вимога КПК пов`язана із необхідністю надання слідчому судді відомостей, необхідних для здійснення судового контролю, зокрема факту існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, повідомленої у встановленому КПК порядку, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Пунктами 1-5 розділу 4 «Надання відомостей з Реєстру» чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, визначено таке:
«1. Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою згідно з додатком 6 до цього Положення.
2. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
3. До витягу з Реєстру включається інформація про: номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування); дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї; найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника; орган досудового розслідування; прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, дізнавача (дізнавачів) органів дізнання, уповноваженої особи (осіб) іншого підрозділу, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
4. Реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.
5. Надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому».
При цьому слідчий суддя вважає неналежними надані детективом НАБУ скріншоти вікон ЄРДР щодо руху кримінальних проваджень від 28.02.2020 №42020000000000360 та від 14.01.2022 №12022000000000049, оскільки такі не можуть замінити собою передбачений нормами КПК витяг з ЄРДР та призначені для іншої мети, ніж внесення відомостей про повідомлення підозри відповідно до пункту 1 розділу 3 «Облік кримінальних проваджень» згаданого вище Положення про ЄРДР від 30.06.2020 №298.
Згідно із частиною 1 статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Частина 4 статті 278 КПК вимагає, щоби дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Статтею 111 КПК визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до частини 1 статті 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Частиною 2 статті 135 КПК визначено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
При цьому статтею 136 КПК визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З наявної в матеріалах даної справи копії повідомлення про підозру ОСОБА_12 вбачається, що таке складено старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 та вручено дружині за місцем проживання 24.12.2021 у 10.40 із виконанням рукописного тексту такого змісту: « ОСОБА_9 підозру для передачі ОСОБА_12 отримала. Від підпису відмовилась в присутності понятих. ОСОБА_20, ОСОБА_21 Cлідчий групи слідчих ГСУ НПУ ОСОБА_22 », проте без зазначення будь-яких відомостей (зокрема анкетних даних) щодо таких осіб за відсутності протоколу процесуальної дії - вручення повідомлення про підозру, складеного за формою, передбаченою статтею 110 КПК, або відеозапису факту вручення, чи надсилання такого повідомлення засобами поштового зв`язку.
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що наявні обґрунтовані сумніви щодо належного вручення зазначеного повідомлення про підозру, тобто наявними у справі матеріалами достеменно не доведено набуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42020000000000360, у якому накладено арешт на майно, оскільки не вбачається, що орган досудового розслідування у спосіб, передбачений КПК, вжив усіх можливих заходів для вручення повідомлення про підозру.
3.5. Слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна як доказів у кримінальному провадженні щодо такого кримінального правопорушення. Тобто на теперішній час під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
Дослідивши клопотання про скасування арештів майна із доданими матеріалами, слідчий суддя вважає, що наявне явно непропорційне втручання в право власності законного власника майна шляхом необґрунтованого накладенняарештів на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження, а тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арештів майна.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 369-372, 376, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна.
2. Скасувати арешт у кримінальному провадженні від 28.02.2020 №42020000000000360,
накладений ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2021 у справі №757/68611/21-к та від 13.01.2022 у справі №757/334/22-к,
на майно, яке належить ОСОБА_6 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме на транспортний засіб-автомобіль марки MERCEDES-BENZ GLC 200D державний номерний знак НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 26.07.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_1