- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/1519/22
Провадження № 11-сс/991/165/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52022000000000094від 09травня 2022року відносно:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (інша інформація відсутня),
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі КК України).
За версією органу досудового розслідування, у період 2013-2016 років ОСОБА_6 у складі злочинної організації, створеної ОСОБА_9, вчинив низку кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та у сфері господарської діяльності.
13 серпня 2016 року у рамках вищевказаного кримінального провадження, детективом НАБУ щодо ОСОБА_6 складено, а прокурором САП погоджено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, яке в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 135 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), було надіслане поштою за відомим місцем проживання та реєстрації підозрюваного.
Постановою детектива НАБУ від 13 серпня 2016 року підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено в розшук.
08 травня 2022 року ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.
Наступного дня матеріали за підозрою ОСОБА_6 було виділено в кримінальне провадження № 52022000000000094 та останньому повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
10 травня 2022 року, детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 11 травня 2022 року частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 55 днів, тобто до 01 липня 2022 року. Одночасно слідчий суддя визначив ОСОБА_6 заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, а також, у разі внесення застави, поклав на підозрюваного наступні обов`язки:
- прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;
- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Вимоги апеляційної скарги, доповнення до неї та узагальнені доводи особи, яка їх подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_6 16 травня 2022 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та 30 травня 2022 року доповнення до неї. За змістом апеляційних вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застави.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, підозрюваний ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а також постановленою всупереч вимог чинного кримінального процесуального законодавства, Зазначає, що клопотання детектива НАБУ, за результатами якого до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відповідає приписам ст. 184 КПК України. Уважає, що всі без виключення додані до клопотання детектива матеріали не містять жодного доказу на підтвердження його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, а свідчать лише про відсутність обґрунтованої підозри. Разом з тим, на переконання підозрюваного ОСОБА_6, слідчим суддею не було в достатній мірі досліджено реальна наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування такого ризику.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваного та його захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Згідно статті 2 КПК України основним завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, зокрема, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 вищенаведених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені в клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу належним чином перевірялися слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні були заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові докази сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Крім того, на виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_6, у сукупності відомості про його особу з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто підозра є обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Об`єктивних даних, які б свідчили про те, що вказані докази отримані з порушенням порядку, передбаченого КПК України, колегією суддів не встановлено.
Відхиляючи доводи захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суду звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходи суд не оцінює докази на предмет наявності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого діяння, а лише встановлює, що підозрюваний міг вчинити відповідне кримінальне правопорушення.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризику, а також можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу або відмови у його застосуванні, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності зазначеного ризику в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів зазначає таке.
16 червня 2016 року, тобто з моменту повідомлення про підозру іншим учасникам злочинної організації, ОСОБА_6 неодноразово викликався детективами до НАБУ, проте останній на виклики не прибував. Крім того, ОСОБА_23 18 червня 2016 року покинув територію України авіарейсом «Київ-Москва», проте відомостей про його повернення на територію України через офіційні пункти пропуску в Державній прикордонній службі відсутні, що свідчить про можливість переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування на території Російської Федерації. Ризик переховування на території Російської Федерації зумовлює й те, що підозрюваний з 2016 року проживав на вказаній території, де має стійкі сімейні зв`язки, а також те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації деякі ділянки українського кордону контролюються російськими загарбниками, що дозволить останньому покинути територію України поза офіційними пунктами пропуску Державної прикордонної служби. Також, колегія суддів бере до уваги й те, що 13 серпня 2016 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено розшук, а 13 жовтня 2016 року та 08 червня 2017 року слідчим суддею надавався дозвіл на затримання останнього, з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, ОСОБА_23 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. У разі доведення винуватості підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що разом з його високим рівнем матеріального забезпечення, може бути мотивом для переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.
На думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.
Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього..
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що встановлена слідчим суддею застава в розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленому ризику та не є завідомо непомірною.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів переконана, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 травня 2022 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4