- Presiding judge (HACC): Sikora K.O.
Справа №991/1329/22
Номер провадження 1-кп/991/10/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2022року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора ОСОБА_5 про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52021000000000016 від 14січня 2021року, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мостиська Другі Мостиського району Львівської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Краматорськ Донецької області та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.2 ст.366-2 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2.02травня 2022року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 14квітня 2021року на наступне майно:
грошові кошти у сумі 248 160 доларів США, 550 Євро, 216 000грн;
грошові кошти у сумі 4 500 доларів США, 45 000 Євро, 10 000 англійських фунтів, 26000грн;
грошові коши у сумі 2 000 000 доларів США;
грошові коши у сумі 1 500 000 доларів США;
грошові коши у сумі 440 000 Євро;
грошові коши у сумі 360 000 Євро та 10 000 англійських фунтів,
а всього у загальній сумі:
3 752 660 (три мільйони сімсот п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят) доларів США;
845 550 (вісімсот сорок п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) Євро;
20 000 (двадцять тисяч) фунтів стерлінгів;
242 000 (двісті сорок дві тисячі) гривень.
Як зазначив прокурор, це майно було вилучене 06-07квітня 2021року в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, фактичним власником якої, за твердженням прокурора, є ОСОБА_6 .
До Національного бюро надійшов наказ командира військової частини НОМЕР_1 №38 від 08 квітня 2022 року «Про примусове відчуження майна», яким передбачено примусово відчужити майно у вигляді зазначених грошових коштів з метою подальшої його передачі для потреб Збройних Сил України, у відповідності ч.1 ст.4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Прокурор наголосив, що арештом вищевказаного майна досягнуто мету, а також виконано завдання такого арешту, зокрема, забезпечено проведення огляду вилучених грошових коштів, судових експертиз та їх збереження до вирішення питання про їх конфіскацію, а тому у теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення. Крім того, на думку прокурора, кінцева мета конфіскації є тотожною кінцевій меті примусового відчуження майна під час воєнного стану та передбачає перехід майна у власність держави.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1.Прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання із зазначених у ньому мотивів. У судовому засіданні 12 травня 2022 року конкретизував прохальну частину клопотання, а саме зазначив, що назву валюти «англійські фунти» слід розуміти як «фунти стерлінгів», а також додатково наголосив, що предметом клопотання не є 80000 доларів США, які за версією сторони обвинувачення є предметом неправомірної вигоди, тому послався на необхідність зазначення у резолютивній частині ухвали (у разі задоволення клопотання) ознак сейф-пакетів, які дозволили б ідентифікувати вилучене під час невідкладеного обшуку майно.
У ході розгляду клопотання про скасування арешту майна прокурором було надано у копіях протокол огляду речей від 02 липня 2021 року (т. 5, а.с. 1-214) та висновок експерта №СЕ-19-21/16593-ДД від 11 листопада 2021 року, виконаний Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України (т. 4, а.с. 1-270).
2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 11 травня 2022 року через канцелярію суду подав заперечення на клопотання прокурора про скасування арешту майна (т. 3, а.с. 12-23). На підтвердження своєї позиції щодо необхідності відмови прокурору у задоволенні клопотання про скасування арешту майна послався на наступне:
- з клопотанням про скасування арешту майна звернулась особа, не уповноважена на те законом;
- у клопотанні не доведено, що відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження щодо зазначеного у ньому майна, або арешт накладено необґрунтовано, відсутнє правове обґрунтування клопотання, посилання на всі належні норми закону;
- порушено порядок звернення/розгляду клопотання про скасування арешту майна;
- порушено конституційний принцип невинуватості;
- порушено конституційний принцип права на володіння власністю;
- порушено конституційний принцип недоторканості житла.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заперечення свого захисника ОСОБА_10 із зазначених у них мотивів, а також звернувся до суду із окремими запереченнями, якими просив відмовити прокурору у задоволенні його клопотання (т 3, а.с. 37-39). Обґрунтовуючи свою позицію, обвинувачений ОСОБА_6 посилався на вжиття стороною обвинувачення заходів з метою знищення речових доказів, для чого працівники САП і НАБУ ініціювали видання протиправного наказу командира військової частини. Зазначив, що позбавлення сторони захисту права досліджувати докази, зібрані у кримінальному провадженні та покладені в основу обвинувачення, під час судового розгляду є порушенням права на захист і на справедливий суд. Звертав увагу на відсутність документальних підтверджень належності йому всіх грошових коштів, вилучених під час обшуку, та недоліки наказу командира військової частини. Також наголошував, що єдиним випадком наділення прокурора повноваженнями ініціювати скасування арешту майна є винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7, який здійснює захист обвинуваченого за призначенням відповідно до ухвали суду від 06 травня 2022 року, підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10, просив у задоволенні клопотання відмовити.
2.3. Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник адвокат ОСОБА_12 погодились з позицією, викладеною захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_10 в його запереченнях.
ІІІ. Мотиви суду
3.1.Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши клопотання з додатками, а також матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
3.2. Обставини, встановлені судом
3.2.1. 06-07 квітня 2021 року детективом Національного антикорупційного бюро України було проведено обшук у квартирі АДРЕСА_4, про що складено відповідний протокол від 07 квітня 2021 року. В ході обшуку було вилучено, серед іншого, наступне майно:
грошові кошти у сумі 248 160 доларів США, 1550 Євро, 100 шекелів, 216 000 грн, ;
грошові кошти у сумі 4 500 доларів США, 45 000 Євро, 10 000 англійських фунтів, 26 000 грн;
грошові коши у сумі 2 000 000 доларів США;
грошові коши у сумі 1 500 000 доларів США;
грошові коши у сумі 440 000 Євро;
грошові коши у сумі 360 000 Євро та 10 000 англійських фунтів (т. 2, а.с. 42-54).
Постановою детектива від 08 квітня 2021 року зазначені грошові кошти були визнані речовими доказами (т. 2, а.с. 55-70), а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2021 року на них було накладено арешт (т.2, а.с. 71-85). Як зазначив слідчий суддя, метою накладення арешту було збереження речових доказів, а також забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації.
3.2.2. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 38 від 08 квітня 2022 року «Про примусове відчуження майна» (місце видання наказу - місто Київ) вирішено примусово відчужити майно, вилучене під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні на загальну суму:
3 752 660 доларів США;
845 550 Євро;
20 000 фунтів стерлінгів;
242 000 гривень (т. 2, а.с. 10-11).
Слід зазначити, що зазначена в наказі загальна сума грошових коштів є меншою, аніж арифметична сума вилучених грошових коштів у валюті Євро, зазначених у п. 3.2.1 цієї ухвали, на 1000 євро (сума вилучених коштів складає 1550 + 45000 + 440000 + 360000 = 846550 Євро).
У прохальній частині клопотання прокурора також міститься опис майна, який не збігається з вилученим відповідно до протоколу обшуку, зокрема, сума грошових коштів, вилучена у сейфі № 1, яка детективом була поміщена та упакована до сейф-пакету № 0011512, становила 1 550 доларів США (у клопотанні зазначено 550 доларів США) та містила 100 шекелів (клопотання не містить вимоги щодо скасування арешту в цій частині). Втім, враховуючи принцип диспозитивності, колегія суддів розглядає питання скасування арешту виключно в частині заявлених прокурором вимог.
Відповідно до довідки щодо районів ведення активних бойових дій станом на 19 год 00 хв 08 квітня 2022 року місто Київ належить до таких районів (т. 2, а.с. 12).
3.2.3. Відповідно до протоколу огляду від 02 липня 2021 року детектив НАБУ ОСОБА_13 за участю детективів НАБУ ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 здійснив огляд готівкових грошових коштів, вилучених 06-07 квітня 2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 (т. 5, а.с. 1-11).
У додатках №№ 1-17 до протоколу огляду грошових коштів наведені номінали, серії та номери купюр, перерахованих 18, 23 та 24 червня 2021 року (пакет № 2), перерахованих 24 та 25 червня 2021 року (пакет № 1), перерахованих 29 та 30 червня 2021 року (пакет № 3), перерахованих 01 та 02 липня 2021 року (пакет № 4, сейф-пакети НАБУ № 0011512, № 0010426) (т. 5, а.с. 11 (на звороті) - 171).
З наведеного вбачається, що детективами НАБУ у порядку, передбаченому КПК України, було здійснено огляд всіх грошових коштів, щодо яких прокурор заявив клопотання про скасування накладеного на них арешту, із зазначенням їх номіналів, серій, номерів купюр та валюти.
3.2.4. З висновку експерта №СЕ-19-21/16593-ДД від 11 листопада 2021 року, виконаного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, вбачається, що банкноти грошових коштів, влучених 07 квітня 2021 року в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_5, відповідають за способами друку та спеціальними елементам захисту грошовим знакам аналогічного номіналу та зразка, який знаходиться в офіційному обігу країн-виробників Федеральної Резервної Системи США, Європейського Союзу, Національного банку України, банку Англії, Держави Ізраїль (т. 4, а.с. 1-270).
3.3.Правове регулювання
3.3.1. Кримінальний процесуальний закон визначає арешт як тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Правовою природою арешту, як і інших заходів забезпечення кримінального провадження, є засноване на законі, обмежене та пропорційне його цілям втручання у права і свободи особи з метою досягнення дієвості цього провадження.
3.3.2. Питання допустимого ступеню втручання держави у права і свободи особи є предметом постійного дослідження у практиці Європейського Суду з прав людини, яким було вироблено доктрину «трискладового тесту», якому має відповідати таке втручання для визнання його обґрунтованим, зокрема воно має:
бути законним;
переслідувати легітимну мету;
бути необхідним у демократичному суспільстві.
3.3.3. Порядок скасування арешту регламентується ст. 174 КПК України, втім, за змістом цієї норми прокурор не належить до суб`єктів, уповноважених на звернення до суду з таким клопотанням.
Отже, враховуючи, що положення КПК України не регулюють питання скасування арешту з ініціативи прокурора, колегія суддів у відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК України застосовує загальні засади кримінального провадження.
3.3.4. Однією з таких засад є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка закріплена ст. 22 КПК України та передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Цій засаді кореспондує самостійність прокурора у своїй процесуальній діяльності при здійсненні повноважень та заборона втручання в неї осіб, що не мають на те законних повноважень, передбачені ч. 1 ст. 36 КПК України.
Також проявом змагальності процесу є покладення обов`язку доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, на слідчого, прокурора та, в установлених Кодексом випадках, на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).
Отже, з системного аналізу зазначених норм випливає, що визначення обсягу доказів, якими має намір доводити свою позицію прокурор перед судом, визначення переліку слідчих (розшукових) дій, необхідних для їх одержання, а також визначення виду заходів забезпечення, спрямованих на їх отримання чи збереження, належить до виключних дискреційних повноважень прокурора.
У передбачених законом випадках здійснення прокурором своїх повноважень підлягає судовому контролю в частині дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Ця вимога поширюється й на випадки арешту майна, який застосовується за ухвалою слідчого судді або суду, втім, визначення необхідності (ініціатива) його застосування належить до виключної компетенції прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, що випливає з переліку суб`єктів подання клопотання про арешт майна, визначеного ч. 1 ст. 171 КПК України.
Проте, наділення прокурора правом ініціювати накладення арешту та незабезпечення його правом ініціювати його скасування, вочевидь, не відповідає правовій природі цього заходу забезпечення, адже він застосовується на час, необхідний для досягнення мети, яка була підставою для його застосування, і відсутність у прокурора можливості ініціювати його скасування в разі, коли зникла необхідність у ньому, порушуватиме принцип верховенства права, оскільки з цього часу арешт не переслідуватиме легітимну мету як елемент «трискладового тесту» (п. 3.3.2 цієї ухвали).
Крім того, з положень ч. 3 ст. 315 КПК України випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд за клопотанням учасників судового провадження (одним з яких відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України є прокурор) має право скасовувати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешт.
Отже, на переконання колегії суддів, прокурор має право ініціювати питання скасування арешту, накладеного за його клопотанням або за умов погодження ним такого клопотання.
3.3.5. Як зазначив слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 14 квітня 2021 року, метою накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні стало збереження речових доказів, а також забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації. Про цю мету застосування арешту заявляв прокурор у відповідному клопотанні про арешт майна.
Як убачається з клопотання прокурора ОСОБА_5, на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення. Отже, прокурор фактично заявив про відсутність у подальшому підстав для продовження існування стану порушення прав власника цього майна. За таких умов та за відсутності легітимної мети подальше існування арешту суперечитиме принципу верховенства права, безпідставно становитиме втручання у права і свободи особи, а тому підлягає скасуванню.
3.3.6. З огляду на вже згадувану засаду змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також з урахуванням визначення доказів, наведене у ч. 1 ст. 84 КПК України, колегія суддів зауважує, що чинний кримінальний процесуальний закон визнає доказами не конкретні об`єкти матеріального світу, а фактичні дані, на підставі яких уповноважені суб`єкти (слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд) встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення у кримінальному провадженні та підлягають доказуванню.
З аналізу зазначених норм у їхньому взаємозв`язку можна зробити кілька важливих висновків: по-перше, обвинувачений та захисник не є тими особами, які встановлюють наявність чи відсутність фактів, а по-друге, саме прокурор з огляду на свою самостійність та дискреційні повноваження вирішує, якими доказами він доводитиме пред`явлене особі обвинувачення.
Щодо твердження сторони захисту про свідоме знищення стороною обвинувачення речових доказів суд зазначає, що стороною захисту не наведено будь-яких міркувань щодо того, що грошові кошти, вилучені під час обушку 06-07 квітня 2021 року, є доказами сторони захисту, щодо яких стороні обвинувачення було надано доступ у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 290 КПК України. З огляду на конструкцію цієї норми колегія суддів дійшла висновків щодо відсутності у сторони захисту наміру використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
В той же час, прокурор поінформував суд, що сторона обвинувачення за допомогою цих речових доказів мала намір доводити обвинувачення, висунуте ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 366-2 КК України, та неодноразово наголошував на відсутності подальшої необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту з огляду на проведення огляду грошових коштів та проведення щодо них експертного дослідження, на підтвердження чого надав відповідні матеріали. До того ж, самі по собі грошові кошти не містили на собі слідів інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тоді як доказове значення з огляду на пред`явлене йому обвинувачення має сам факт наявності майна у місці його виявлення та вилучення, чи перебували грошові кошти у фактичному розпорядженні ОСОБА_6, їх кількість тощо.
3.3.7. З приводу збереження мети конфіскації та спеціальної конфіскації як мети накладеного арешту станом на дату розгляду клопотання прокурора суд зауважує наступне.
Перш за все, суд констатує, що арешт, як і будь-який захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), отже питання доцільності застосування арешту вирішується прокурором з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Чинне кримінальне (ст. ст. 59, 96-1 КК України) та кримінальне процесуальне законодавство (ч. 2 ст. 170 КПК України) не містить вимоги до органу досудового розслідування, прокурора обов`язково звернутись з клопотанням про накладення арешту на майно у випадку, якщо санкція статті КК України містить покарання у виді конфіскації майна або наявні підстави для майбутньої спеціальної конфіскації, а також заборони на звернення з клопотанням про скасування арешту, якщо такий був накладений для забезпечення можливої конфіскації та спеціальної конфіскації.
Формулювання ч. 2 ст. 170 КПК України («арешт майна допускається з метою забезпечення») дозволяє констатувати право прокурора самостійно визначати наявність потреби у подальшому збереженні арешту для забезпечення будь-якої мети, окресленої у ч. 2 ст. 170 КПК України, і за умов, що така потреба відпала, звертатись до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
3.4. Оцінка доводів сторони захисту
3.4.1. Оцінка доводів обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про відсутність у прокурора повноважень звертатись із заявою про скасування арешту майна надана у п. 3.3.4 ухвали.
3.4.2. Твердження сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про неможливість розгляду клопотання про скасування арешту майна у підготовчому судовому засіданні спростовуються положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Водночас, з ч. 2 ст. 131 КПК України вбачається, що арешт є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Отже, скасування арешту може бути предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.
3.4.3. Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників про порушення прокурором при зверненні до суду з клопотанням конституційних принципів невинуватості, права на володіння власністю, недоторканості житла колегія суддів зазначає, що надання оцінки цим твердженням свідчитиме про вихід за межі розгляду клопотання про скасування арешту майна і прямо суперечитиме положенням ч. 3 ст. 26 КПК України щодо вирішення судом лише тих питань, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Вирішуючи клопотання прокурора про скасування арешту майна, суд вдається виключно до оцінки наявності або відсутності обставин, передбачених ч. 1 ст. 174 КПК України (п.п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 цієї ухвали) і позбавлений можливості вирішити питання порушення наведених конституційних принципів з огляду на таке.
Визнання особи винуватою або невинуватою відбувається за наслідком судового розгляду обвинувального акту по суті пред`явленого обвинувачення, тому твердження обвинуваченого ОСОБА_6, що за наслідками вирішення клопотання про скасування арешту майна суд вирішує питання про його винуватість у вчиненні злочину, суперечать чинному кримінальному процесуальному закону.
Надання оцінки посиланням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про порушення конституційних принципів права на володіння власністю, недоторканості житла матиме безальтернативним наслідком надання висновків щодо допустимості доказів, що є неприйнятним на цій стадії судового провадження.
3.4.4. Твердження сторони захисту про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №38 від 08 квітня 2022 року «Про примусове відчуження майна» не відповідає нормам чинного законодавства, не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки стороною захисту не доведений факт скасування та/або оскарження цього наказу; а посилання на те, що вказаний наказ не може слугувати підставою для скасування накладеного на майно арешту, свідчать про хибне тлумачення змісту клопотання прокурора, адже у ньому у якості такої підстави зазначена відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу.
3.4.5. Надаючи оцінку твердженням обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про те, що вирішуючи таке клопотання, суд встановлює факт належності майна ОСОБА_6, в той час як встановлення такого факту має відбуватись за наслідками судового розгляду, колегія суддів констатує невідповідність таких тверджень нормам КПК України.
По-перше, чинний кримінальний процесуальний закон, зокрема положення щодо завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та положення, які унормовують порядок ухвалення вироків (глава 29 КПК України), не містять обов`язку суду при ухваленні рішення по суті пред`явленого обвинувачення вирішувати питання належності або неналежності речей певному суб`єкту.
Цьому постулату прямо кореспондує ч. 12 ст. 100 КПК України, відповідно до якої спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
Втім, учасники підготовчого судового засідання не повідомили суд про наявність спору з приводу належності третій особі грошових коштів, вилучених під час невідкладеного обшуку, судом також з аналізу наданих матеріалів не встановлена наявність такого спору. Сторона захисту не надала доказів звернення будь-якої третьої особи з вимогою про скасування арешту майна, яка б обґрунтовувалась належністю зазначених грошових коштів цій третій особі.
По-друге, суд вкотре звертає увагу, що цією ухвалою не вирішується питання передачі права власності чи будь-якої його складової військовій частині НОМЕР_2, оскільки це питання вирішено наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 38 від 08 квітня 2022 року «Про примусове відчуження майна» відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» № 4765-VI від 17 травня 2012 року.
Крім того, ч. 1, 2 ст. 10 наведеного Закону унормовує процедуру здійснення компенсації за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості, зокрема така компенсація здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Одже, чинним законодавством врегульована процедура здійснення компенсації за примусово відчужене майно, але власне процедура такого відчуження та здійснення компенсації перебуває поза межами судового контролю під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
3.5. Висновки суду
З огляду на викладене, суд констатує, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, що з огляду на положення ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 26, 170, 174, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання прокурора ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити.
2. Скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52021000000000016 від 14січня 2021року, відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2021 року у справі №991/2471/21 (провадження 1-кс/991/2517/21), а саме на:
грошові кошти у сумі 248 160 доларів США, 550 Євро, 216 000грн, які знаходяться у сейф-пакеті №0010426;
грошові кошти у сумі 4 500 доларів США, 45 000 Євро, 10 000 фунтів стерлінгів, 26 000грн, які знаходяться у сейф-пакеті №0011512;
грошові кошти у сумі 2000000 доларів США, які знаходяться у прозорому полімерному пакеті №1;
грошові кошти у сумі 1500000 доларів США, які знаходяться у прозорому полімерному пакеті №2;
грошові кошти у сумі 440 000 євро, які знаходяться у прозорому полімерному пакеті №3;
грошові кошти у сумі 360 000 євро та 10 000 фунтів стерлінгів, які знаходяться у прозорому полімерному пакеті №4,
вилучені 06-07 квітня 2021 року під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, фактичним власником якої згідно матеріалів кримінального провадження є ОСОБА_6, з метою подальшої передачі такого майна для потреб Збройних Сил України, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про примусове відчуження майна» № 38 від 08 квітня 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3