- Presiding judge (HACC): Bilous I.O.
- Judge (HACC): Kravchuk O.O., Kruk Ye.V.
- Secretary : Puzyria V.R.
- Lawyer : Babych S.S.
- Prosecutor : Arseni O.V.
Справа № 633/69/21
Провадження 1-кп/991/58/21
У Х В А Л А
Іменем України
20 січня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді Білоус І.О.,
суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,
секретар судового засідання Пузир В.Р.,
за участі:
прокурора Арсені О.В. (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
захисника Бабич С.С. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката Бабич С.С. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490001043 від 09 березня 2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сарухан, Вірменія, громадянина України, вірменина, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в кв. АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Історія провадження
25 червня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Обвинувальний акт з додатками і матеріали судового провадження у цьому кримінальному провадженні направлені для розгляду до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2021 року призначено підготовче судове засідання у цьому провадженні.
До Вищого антикорупційного суду було подано клопотання адвоката Бабич С.С. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490001043 від 09 березня 2020 року.
2.Зміст клопотання та позиція учасників підготовчого судового засідання
Вимоги клопотання захисника Бабич С.С. про повернення обвинувального акта прокурору мотивовані тим, що сторона захисту позбавлена можливості здійснити належний правовий захист обвинуваченого через незазначення в обвинувальному акті характеру та причин обвинувачення. Окрім того, недоліками обвинувального акта, на думку сторони захисту, є: незазначення повноважень, якими зловжив державний реєстратор ОСОБА_1 під час здійснення реєстраційних дій 06 березня 2020 року, та мети вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення; який предмет неправомірної вигоди був метою вчинення ОСОБА_1 інкримінованого діяння, та коли ним була отримана неправомірна вигода; відсутність фактичних обставин, які б вказували на наявність складу злочину в діях ОСОБА_1 ; відсутність відтиску печатки на обвинувальному акті; відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування даних про час вчинення окремих процесуальних дій.
У судовому засіданні захисник Бабич С.С. підтримала подане клопотання та просила суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор Арсені О.В. проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта заперечував, оскільки, на його думку, обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України. Щодо відсутності печатки зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить такої вимоги при складенні обвинувального акта як проставлення печатки. Окрім того, звернув увагу суду, що стороною захисту заявляються доводи, перевірка яких потребує дослідження матеріалів кримінального провадження, які у суду відсутні на підготовчому судовому засіданні. Також прокурор Арсені О.В. зазначив, що, з озвучених стороною захисту питань, клопотання про повернення обвинувального акта вже розглядалось Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, за результатами чого прийнято рішення про відмову в поверненні обвинувального акта.
3. Право
Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».
Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Отже, обов`язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, нормами кримінального процесуального закону покладається саме на прокурора.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
4. Оцінки та мотиви суду
Оцінюючи доводи захисника Бабич С.С. щодо незазначення в обвинувальному акті характеру та причин обвинувачення, відсутності фактичних обставин, які б вказували на наявність складу злочину в діях ОСОБА_1 , незазначення мети вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також предмету неправомірної вигоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Дослідивши обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні суд приходить до висновку, що він містить усі необхідні елементи, що визначені в п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а перевірка доводів, що зазначаються стороною захисту в обґрунтування позиції про повернення обвинувального акта, потребує дослідження матеріалів кримінального провадження, що виходить за межі повноважень суду на стадії підготовчого судового засідання.
Окрім того, відповідним доводам сторони захисту надано оцінку Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційної скарги прокурора та потерпілого на ухвалу Вищого антикорупційного суду про повернення обвинувального акта прокурору від 31 серпня 2021 року.
Так, в ухвалі від 25 жовтня 2021 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду установила, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 наявні такі обов`язкові складові: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; зазначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , що міститьпосилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення. Зазначені складові стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів), оскільки (1) їх наявність перевіряється судом на стадії підготовчого провадження та (2) наслідком відсутності хоча б одного з цих елементів може бути застосування правила, закріпленого у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК. При цьому на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції не може надавати процесуальної оцінки (1) обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному акті інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та (2) правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого. Оцінка вказаних елементів стосуються вже не форми обвинувального акта, а його змісту, у зв`язку з чим відповідність їм пред`явленого обвинувачення перевіряється судом під час прийняття рішення по суті.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції ураховуються судом при оцінці доводів сторони захисту щодо повернення обвинувального акта, оскільки одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах. Зважаючи на приписи ст. 291, 314 КПК України, а також вимоги принципу res judicata, суд доходить висновку, що одні і ті ж підстави для повернення обвинувального акта не можуть бути предметом неодноразового розгляду різними судами.
Окрім того, недоліком обвинувального акта, на думку захисника Бабич С.С. є відсутність проставленої печатки на підписі прокурора, що має наслідком неналежне затвердження обвинувального акта. Відхиляючи цей аргумент сторони захисту суд ураховує, що ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, зокрема, частиною третьою цієї статі визначено спосіб затвердження обвинувального акта - шляхом його підписання прокурором. Отже, чинний КПК України не містить вимог щодо необхідності скріплення підпису прокурора печаткою органу прокуратури.
Суд також критично оцінює посилання захисника Бабич С.С. на незазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування часу проведення таких процесуальних дій як вручення підозри та вручення обвинувального акта, оскільки відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Зміст додатків до обвинувального акта, визначених ч. 4 ст. 291 КПК України, не є, і не може бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Не відноситься наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування і до підстав, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує повернення обвинувального акта прокурору.
Таким чином, при розгляді клопотання захисника Бабич С.С. про повернення обвинувального акта прокурору судом не встановлено таких його недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд. Водночас сторона захисту не позбавлена права висловлювати свої доводи на стадії судового розгляду під час дослідження судом доказів.
Керуючись статтями ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Бабич С.С. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 12020220490001043 від 09 березня 2020 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: Білоус І.О.
Судді: Кравчук О.О.
Крук Є.В.