Document No. 102500109

Справа № 991/7263/21

Номер провадження 1-кп/991/56/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Білоус І.О.,

Танасевич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Мирка Б.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисників адвокатів Дем`янової О.В.,

Підлісного О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його захисників адвокатів Мухи О.О.,

Корнійця О.С.,

Лук`яненка О.Л.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Мухи О.О., Лук`яненка О.Л., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Дем`янової О.В. про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000584 від 14 вересня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

1.2. 04 січня 2022 року у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Дем`янова О.В., обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники - адвокати Муха О.О. та Лук`яненко О.Л. заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

1.3. В обґрунтування свого клопотання адвокат Дем`янова О.В. зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить відомостей:

- про час виникнення попередньої змови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що має значення для визначення обсягу дій ОСОБА_2 , які охоплювалися умислом ОСОБА_1 ;

- про третіх осіб, в інтересах яких, за змістом обвинувального акта, діяв ОСОБА_1 ;

- про обставини пропозиції надання неправомірної вигоди як діяння, яке складає самостійний склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Також, за твердженням захисника, в обвинувальному акті наявні посилання на мету одержання неправомірної вигоди, втім, така мета за своєю суттю є кримінальними правопорушеннями, яким не надано самостійної правової оцінки.

1.4. В обґрунтування свого спільного з обвинуваченим ОСОБА_2 клопотання адвокат Муха О.О. послався на недоліки обвинувального акта, які перешкоджають його призначенню до судового розгляду, зокрема, неконкретність обвинувачення та відсутність у ньому наступних відомостей:

- щодо нормативно-правового акта, яким визначено право ОСОБА_5 як голови Держгеокадастру надавати або виділяти земельні ділянки;

- про точний час, коли ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_5 , та про місце їх першої зустрічі;

- в чому полягали інтереси ОСОБА_2 передавати грошові кошти за земельні ділянки іншим особам;

- про підприємства, яким, за змістом обвинувального акта, ОСОБА_2 мав намір сприяти у проведенні державної інвентаризації земель, та яке відношення ці підприємства мають до нього;

- про підставних осіб, на яких мали бути оформлені земельні ділянки;

- про кадастрові номери земельних ділянок, за які надавалася неправомірна вигода;

- про накази, за нескасування яких ОСОБА_5 пропонувалася та надавалася неправомірна вигода;

- про незаконність та скасування наказів, якими, за версією сторони обвинувачення, були виділені земельні ділянки на підставних осіб;

- про нормативно-правові акти, якими визначено повноваження ОСОБА_5 скасовувати законні накази структурних підрозділів Держгеокадастру;

- про реквізити документів, на підставі яких мала відбуватися перевірка у Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області;

- про доручення, які ОСОБА_5 мав надати ОСОБА_1 за отриману неправомірну вигоду.

Також адвокат Муха О.О. зазначив, що обвинувальний акт був переданий до суду виконувачем обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищуком М.О., який не мав статусу процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні, а отже не мав повноважень на вчинення цієї процесуальної дії.

Крім того, як повідомив захисник, прокурор Мирко Б.М. не вручив під розписку копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування захисникам обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатам Сугоняці Ю.П. та Богатиру В.В. та не повідомляв їх про інші процесуальні дії, які мали відбуватися за їх участі.

1.5. В обґрунтування свого клопотання адвокат Лук`яненко О.Л. зазначив, що в обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення, зокрема:

- ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох альтернативних діянь, кожне з яких за диспозицією ст. 369 КК України складає самостійний склад злочину, отже, на думку адвоката, формулювання обвинувачення не відповідає кримінальному закону;

- не зазначено конкретну мету надання неправомірної вигоди;

- в обвинувальному акті використані формулювання, які свідчать про те, що конкретні обставини злочину не були встановлені;

- не зазначено, в якій формі відбувалося звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_5 з приводу зупинення перевірки, яка проводилася представниками Держгеокадастру, та з приводу передачі ОСОБА_5 грошових коштів.

Також, на думку адвоката Лук`яненка О.Л., в обвинувальному акті зазначено недостовірні анкетні відомості викривача ОСОБА_5 , зокрема, його адресу: АДРЕСА_4 , адже у тексті обвинувального акта міститься посилання на іншу адресу проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_5 . Також на недостовірну адресу проживання ОСОБА_5 вказує факт його роботи на посаді Міністра аграрної політики та продовольства України у місті Києві та відомості, наведені ним у декларації за 2020 рік.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисники - адвокати Дем`янова О.В., Підлісний О.В., обвинувачений ОСОБА_2 , його захисники - адвокати Муха О.О., Корнієць О.С., Лук`яненко О.Л. підтримали подані клопотання із зазначених у них мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_2 також наполягав на тому, що йому незрозумілі певні обставини, які містяться в обвинувальному акті, зокрема, щодо видання «нових наказів» (останній абзац сторінки 10 обвинувального акта), щодо мети його зустрічей з ОСОБА_5 для формування «довірливих стосунків» (абзац 4 сторінки 7 обвинувального акта), а також щодо того, яким чином йому «підконтрольні» зазначені в обвинувальному акті підприємства.

Обвинувачений ОСОБА_1 додав, що з обвинувального акта йому не зрозуміло, де і коли він отримував кошти від третіх осіб та передавав їх ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 , а також чому грошові кошти він передавав вже після його призначення на посаду. До того ж, як зазначив обвинувачений ОСОБА_1 , чинним законодавством передбачено погодження наказів обласних управлінь Держгеокадастру постійними комісіями у їх складі, втім, правової оцінки діям членів цих комісій обвинувальний акт взагалі не містить.

2.2. Прокурор Мирко Б.М. заперечив проти задоволення клопотань про повернення обвинувального акта прокурору та зазначив, що формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а доводи сторони захисту про неконкретність обвинувачення можна перевірити лише за результатами судового розгляду. Мета надання неправомірної вигоди, за твердженням прокурора, не передбачена диспозицією статті кримінального закону, яка передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Прокурор додав, що формою співучасті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення є співвиконавство. Щодо відсутності в обвинувальному акті певних відомостей, зокрема, точного часу та місця вчинення обвинуваченими певних дій, прокурор зазначив, що в обвинувальному акті зазначені ті відомості, які було можливо встановити під час досудового розслідування, зокрема, з показань свідків, які не змогли повідомити ці обставини більш детально з огляду на значний час, який минув із зазначених в обвинувальному акті подій до моменту їх допиту.

Також прокурор зазначив, що надана стороною захисту декларація про доходи ОСОБА_5 охоплює період 2020 року, тоді як обвинувальний акт направлено до суду у жовтні 2021 року.

На думку прокурора Мирка Б.М., направлення обвинувального акта до суду виконувачем обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищуком М.О. не суперечить чинному законодавству, а наведені стороною захисту з цього приводу постанови Верховного Суду не є релевантними до фактичних обставин.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

3.2. Правове регулювання

3.2.1. Колегія суддів наголошує, що підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на забезпечення ефективності судового розгляду, виконує роль процесуального фільтра, що має на меті перевірку відповідності обвинувального акта вимогам закону та з`ясування самої можливості розгляду висунутого особі обвинувачення.

З метою забезпечення цієї функції п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України надає суду право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Водночас колегія суддів зауважує, що процесуальним законом окреслено межі перевірки обвинувального акта - лише його відповідність вимогам ст. 291 КПК України. Оскільки ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду, така перевірка здійснюється виключно на підставі змісту обвинувального акта.

3.2.2. Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України та містити перелік відомостей, визначених ч. 2 вказаної статті, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.

3.3. Оцінка доводів сторони захисту

3.3.1. Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності в обвинувальному акті певних відомостей, які, на думку сторони захисту, перешкоджають обвинуваченим розуміти зміст обвинувачення, колегія суддів підкреслює, що за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Отже, за змістом цієї норми процесуального закону, визначення форми, послідовності, ступеню деталізації та обсягу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що зазначаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.

3.3.2. Оцінюючи доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Лук`яненка О.Л. щодо невідповідності фактичних обставин кримінального правопорушення, наведених в обвинувальному акті, диспозиції ст. 369 КК України, колегія суддів зазначає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення - це оціночне судження, професійна переконаність суб`єкта кримінального процесу у правовій природі певних обставин та подій, дій чи бездіяльності осіб, їх причинах і наслідках. Таке судження має співставлятись з конкретними нормами КК України, які, на думку цього суб`єкта, підлягають застосуванню у зв`язку з вчиненими діями або бездіяльністю.

Стаття 22 КПК України визначає, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.

Отже, прокурор як сторона кримінального провадження є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.

У цьому контексті колегія суддів наводить правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

3.3.3. Колегія суддів звертає увагу, що в обвинувальному акті прокурор наводить тільки ті фактичні обставини, які у своїй сукупності утворюють склад злочину в діях тієї особи, якій пред`явлено обвинувачення. При цьому сторона захисту не наділена повноваженнями на цій стадії вимагати повернення обвинувального акта для продовження досудового розслідування з тим, щоб перевірити причетність інших осіб. Отже, доводи сторони захисту щодо вчинення іншими особами кримінальних правопорушень, щодо скасування наказів про виділення земельних ділянок та щодо правомірності дій постійних комісій у складі обласних управлінь Держгеокадастру, які погоджували ці накази, є необґрунтованими.

3.3.4. Оцінку доводам адвоката Мухи О.О. щодо невручення копії обвинувального акта адвокатам Сугоняці Ю.П. та Богатиру В.В. було надано у п. 3.3.2 ухвали суду від 25 листопада 2021 року, постановленої за результатом розгляду його заяви про відвід прокурора.

Враховуючи, що сторона захисту не надала нових доказів на підтвердження факту перешкоджання з боку прокурора участі цих захисників у кримінальному провадженні, а також те, що копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування була вручена обвинуваченому (т. 1, а.с. 104), колегія суддів уважає, що обвинувачений ОСОБА_2 був проінформований про висунуте йому обвинувачення, а тому відсутні підстави констатувати порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині його права знати, в чому він обвинувачується, та захищатися від пред`явленого обвинувачення.

3.3.5. Оцінюючи доводи захисника щодо підписання супровідного листа про направлення до суду обвинувального акта виконувачем обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищуком М.О., колегія суддів вважає, що вимоги до обвинувального акта, зокрема, щодо його складання та затвердження, передбачені ст. 291 КПК України. Кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо порядку його передачі до суду, а тому направлення його разом з супровідним листом, підписаним керівником органу прокуратури, прокурори якої здійснювали процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, не суперечить вимогам КПК України та не порушує прав обвинувачених.

3.3.6. Обвинувальний акт містить відомості про адресу викривача ОСОБА_5 , а отже у цій частині відповідає вимогам п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України. Оцінюючи доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Лук`яненка О.Л. щодо її недостовірності, колегія суддів вважає, що вимога кримінального процесуального закону щодо наявності в обвинувальному акті анкетних відомостей про викривача спрямована на забезпечення ідентифікації особи та можливості її виклику у судове засідання. Актуальність зазначеної в обвинувальному акті адреси викривача не впливає на зміст висунутого обвинувачення та не перешкоджає його судовому розгляду, а отже, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3.4. Висновки суду

3.4.1. Дослідивши зміст обвинувального акта, суд встановив, що він містить відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в обсязі, достатньому для розуміння суті пред`явленого обвинувачення та можливості його розгляду в судовому засіданні, а отже, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисників - адвокатів Мухи О.О., Лук`яненка О.Л., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Дем`янової О.В. задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 291, 314, 369, 372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Мухи О.О., Лук`яненка О.Л., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Дем`янової О.В. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді І.О. Білоус

О.В. Танасевич