Document No. 100413279

Справа № 991/5134/21

Провадження 1-кс/991/5212/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Скибенка О.І., захисника Фозекош А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю., погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Скибенком О.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Єнакієве, Донецької області, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК Україниу кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернувся детектив Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкий Я.Ю. з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні Національного антикорупційного бюро України, під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження №42015000000002833 від 25.12.2015 за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч. 2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організував створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, виконував роль пособника у заволодінні колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_2 у 2007 році шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах - майном комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та будинком АДРЕСА_3 , а також у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

На думку детектива НАБУ Швидкого Я.Ю., ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, серед яких є злочини, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, та зважаючи на майновий стан та дані про особу підозрюваного, коло його знайомих, на думку детектива, існують ризики, передбачені п.п.1,2, 3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений в міжнародний розшук, ймовірно перебуває на території Російської Федерації, а тому детектив просить розглянути подане ним клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Судовий розгляд здійснювався 25.08.2021, 07.09.2021, 13.10.2021.

У судовому засіданні прокурор Скибенко О.І. повністю підтримав клопотання детектива НАБУ Швидкого Я.Ю. та просив задовольнити його в повному обсязі.

Не погоджуюсь з поданим клопотанням, захисник Фозекош А.А. в судовому засіданні та захисник Просянюк О.В. в письмових запереченнях зазначили, що вказане клопотання є незаконним та необґрунтованим, оскільки відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, до того ж повідомлення про підозру необґрунтоване та безпідставне та не вручене ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, окрім того ОСОБА_1 від слідства не переховується, постійно проживає в місті Санкт-Петербург, Російської Федерації, про що відомо детективам Національного бюро, повісток про виклик до слідчих в порядку ч.7 ст.135 КПК України він не отримував, не переховується від слідства та суду, а навпаки вимагає забезпечити його участь у процесуальних діях. Окрім того сторона захисту зазначила, що доказів на підтвердження оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук детективами не надано, поряд з цим строки досудового розслідування на даний час сплинули, у зв`язку з виділенням та подальшим об`єднанням кримінальних проваджень, тому відсутні правові підстави для розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відсутність підозрюваного. На підставі наведеного просили відмовити в задоволенні клопотання детектива.

Заслухавши думку прокурора, позицію сторони захисту, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні стороною захисту було заявлено клопотання стосовно забезпечення участі ОСОБА_1 під час розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку міжнародної правової допомоги, в задоволенні якого було відмовлено, оскільки виклик здійснено у встановленому законом порядку, передбаченому ч.8 ст.135, ст. 297-5 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1)кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

Встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 за підозрою серед інших ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст.205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, яке виділене із кримінального провадження №42014000000000069 від 06.03.2014.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організував створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, виконував роль пособника у заволодінні колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_2 у 2007 році шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах - майном комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та будинком АДРЕСА_3 , а також у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Тобто органом досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у організації створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; пособництві у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах; пособництві в легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинених за твердженням сторони обвинувачення за наступних обставин.

Постановою Ради Міністрів Української РСР № 455 від 06.04.1955 створено дачне господарство «Пуща-Водиця», яке починаючи з 1964 року, відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 1932 та наказу Управління справами Ради Міністрів Української РСР № 415 - функціонувало як будинок відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я».

У відповідності до положень державного протоколу і міжнародної практики щодо забезпечення діяльності глав держав, парламентів і урядів, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.1994 № 18 «Про державні резиденції та державні дачі» статус державної резиденції з назвою «Резиденція «Межигір`я» надано усім об`єктам, які розташовані та території урочищ «Межигір`я» та «Валки».

Указом Президента України ОСОБА_3 № 278 від 23.02.2000 «Про державне управління справами» та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 165 від 06.04.2000 будинок відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я» з усіма його будівлями, спорудами, іншими об`єктами інфраструктур, передано до управління Державного управління справами з метою забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України та деяких інших державних органів.

У період часу з 21.11.2002 по 05.01.2005 ОСОБА_2 обіймав посаду Прем`єр-міністра України та очолював Кабінет Міністрів України.

У 2002 році ОСОБА_2 , як державному службовцю, виділено для проживання та забезпечення його соціальних потреб один із будинків урочища «Межигір`я» (Київська область, Вишгородський район), а саме: будинок АДРЕСА_4 площею 619,6 квадратних метрів, який разом з іншими 93 об`єктами входив до складу будівель та споруд будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та перебував в управлінні Державного управління справами.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992, такий будинок разом із іншим державним майном, переданим у відповідності до п. 6 Указу Президента України № 278 від 23.02.2000 до управління Державного управління справами, приватизації або відчуженню у будь-який спосіб не підлягав.

Протягом 2002 року, більш точного часу слідством не встановлено, під час проживання в будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , маючи злочинний умисел на заволодіння зазначеним будинком та іншими об`єктами державної власності, розташованими за вказаною адресою, способом їх протиправного безоплатного вилучення із об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації або відчуженню в будь-який інший спосіб та уникнення застосування щодо цього майна Закону України «Про приватизацію державного майна» і подальшим оформленням права власності на таке державне майно на себе, або підконтрольних осіб, вирішив використати владні повноваження Прем`єр-міністра України, тобто зловжити своїм службовим становищем в особистих інтересах.

Для створення правового підґрунтя, спрямованого на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, 12.02.2003, ОСОБА_2 підписав та видав постанову Кабінету Міністрів України № 169, якою виключив усі об`єкти, розташовані на території урочищ «Межигір`я» та «Валки», у тому числі, будинок АДРЕСА_4 , у якому він проживав, з розділу «Державні резиденції», включивши їх до розділу «Державні дачі», що передбачало можливість в подальшому уникнути обмежень, визначених імперативними нормами Закону України «Про приватизацію державного майна».

Приблизно в 2004 році ОСОБА_2 ініціював перед Державним управлінням справами передачу такого майна до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України - структурного підрозділу, підконтрольного безпосередньо Прем`єр-міністру України, з метою створення правового підґрунтя прийняття у своїх власних інтересах управлінських рішень стосовно державного майна, зокрема, будинку АДРЕСА_4 та інших об`єктів будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я».

Розпорядженням керівника Державного управління справами України ОСОБА_4 № 549 від 27.08.2004 «Про створення «Будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з мотивів задоволення особистих потреб ОСОБА_2 , шляхом виділу частини майна, прав та обов`язків Будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я» - створено будинок відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 », до об`єктів якого включено ряд об`єктів державного майна, розташованих на території урочища «Межигір`я», у тому числі будинок АДРЕСА_4 , де на той час проживав ОСОБА_2 , та будинок АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 657-р «Про передачу будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 14.09.2004, ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем в особистих інтересах, передав вищевказаний об`єкт до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

У січні 2005 року Кабінет Міністрів України відправлено у відставку, а самого ОСОБА_2 позбавлено повноважень. При цьому, розпорядженням Президента України ОСОБА_3 №9/2005-рп від 12.01.2005 ОСОБА_2 , як екс-Прем`єр-міністру України, надано в довічне користування будинок АДРЕСА_4 » з необхідним обслуговуванням, у якому останній продовжив проживати.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.10.2005 № 442-р управління усім майном будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повернуто до Державного управління справами з прийняттям на його виконання відповідного розпорядження Державного управління справами №105 від 24.03.2006 «Про реорганізацію будинку відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЄДРПОУ НОМЕР_1 та будинку відпочинку «Межигір`я» ЄДРПОУ 33169113 шляхом їх злиття в комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» /ЄДРПОУ 34477817/», та одночасним включенням в єдиний майновий комплекс, у тому числі, будинку АДРЕСА_4 площею 619,6 кв.м., разом з 93 об`єктами.

Постановою Верховної Ради України від 04.08.2006 № 77-v ОСОБА_2 вдруге призначено на посаду Прем`єр-міністра України.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, за невстановлених слідством обставин у невстановленому слідством місці, ОСОБА_2 повідомив про свої злочинні наміри свого сина ОСОБА_1 , запропонувавши останньому виконати роль пособника у заволодінні державним майном, на що той погодився. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обговорили злочинний план дій щодо механізму його виконання, який в залежності від обставин розвитку подій міг змінюватись та передбачав залучення, при потребі, до його реалізації інших осіб.

Дотримуючись обговореного плану, направленого на заволодіння державним майном - будівлями, спорудами і іншими об`єктами інфраструктури комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та з метою приховання незаконної діяльності під час реалізації злочинної схеми заволодіння державним майном, упродовж квітня - червня 2007 року, ОСОБА_1 на роль одноосібного учасника ТОВ «Медінвесттрейд» та його директора залучено ОСОБА_5 , який працював охоронцем будинку ОСОБА_2 у місті Донецьк, який погодився на пропозицію про документальне оформлення на його ім`я корпоративних прав ТОВ «Медінвесттрейд» якому на той період часу на праві власності належали нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_5 вартістю близько 30 млн. грн. та призначення директором указаного товариства.

Приблизно в серпні 2007 року, з метою визначення суб`єкта господарювання, якому за злочинною схемою заволодіння державним майном мала відводилась роль добросовісного набувача майна, ОСОБА_1 організував створення ТОВ «Танталіт».

Приблизно в серпні 2007 року, у місті Донецьку ОСОБА_1 , виконуючи відведену йому роль пособника в заволодінні ОСОБА_2 державним майном у особливо великих розмірах, запропонував наближеному до нього ОСОБА_6 виступити одним із засновників ТОВ «Танталіт» та приступити до виконання обов`язків його директора.

Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 22.08.2007 проведено державну реєстрацію створеного? з метою приховування незаконної діяльності, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт».

В той же період часу та одночасно з вищезазначеним, ОСОБА_2 , усвідомлюючи факт того, що злочинний умисел, направлений на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, неможливо реалізувати самостійно та без залучення до його спільного виконання підпорядкованих йому по службі службових осіб органів виконавчої влади та керівників підприємств, установ і організацій, створених за рахунок державних активів і підзвітних очолюваному ОСОБА_2 . Кабінету Міністрів України у період 2006-2007 років, разом із ОСОБА_1 визначив коло осіб, які погодяться вчинити вказаний злочин спільно та узгоджено.

Так, впродовж 2007 року, у місті Києві, організовуючи виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_2 , повідомивши про раніше розроблений ним план злочинних дій та про можливий механізм його реалізації, запропонував своєму близькому товаришеві та однопартійцю по політичній партії «Партії регіонів», на той період часу Міністру охорони навколишнього природного середовища України /далі - Мінприроди/ ОСОБА_7 , а також голові правління НАК «Надра України» ОСОБА_8 , якого у січні 2007 року призначено ОСОБА_2 на цю посаду, та іншим невстановленим на даний час слідством особам з кола його найближчого оточення, вчиняти з використанням їх службового становища, спільні дії, направлені на заволодіння державним майном, зокрема, будівлями, спорудами та іншими об`єктами інфраструктури комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У свою чергу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погодились на таку пропозицію ОСОБА_2 і висловили свою готовність реалізовувати такий злочинний план спільно із ним, вступили в попередню змову, зорганізувавшись у групу осіб, вважаючи, що вчинення злочину спільно з Прем`єр-міністром України ОСОБА_2 стане підтвердженням їхньої відданості тому та в подальшому сприятиме просуванню по службі в органах державної влади, тим самим переслідуючи корисливий мотив щодо подальшої своєї кар`єрної стабільності, маючи на меті отримання від Прем`єр-міністра України преференцій, пов`язаних із їх службовою діяльністю.

Разом з цим, приблизно у квітні 2007 року, за невстановлених слідством обставин, у місті Києві ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_9 про свої наміри заволодіти будівлями та спорудами комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованими в урочищі «Межигір`я», а також про можливий механізм його виконання. Висловлюючи ОСОБА_9 своє прохання сприяти у привласненні об`єктів комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що перебували в управлінні Державного управління справами, підпорядкованого виключно Президенту України, ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_9 про створення видимості законності таких дій шляхом, у тому числі, передачі взамін цих об`єктів, будинків по АДРЕСА_5 .

На пропозицію ОСОБА_2 про сприяння у обміні вищевказаних об`єктів ОСОБА_9 погодився.

Надалі, діючи умисно, послідовно та узгоджено, відповідно до злочинного плану, Міністр охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_7 у червні 2007 року, ініціював перед Кабінетом Міністрів України питання щодо передачі вказаного майна в управління очолюваного ним міністерства. У зв`язку з чим, Прем`єр-міністр України ОСОБА_2 , 13.06.2007, підписав розпорядження Кабінету Міністрів України № 405-р «Про передачу комплексу споруд до сфери управління Мінприроди», тим самим передав до сфери управління Мінприроди комплекс споруд урочище «Межигір`я» /с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області/.

10.07.2007 між підконтрольним ОСОБА_9 . Державним управлінням справами та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України підписано акт прийому-передачі комплексу споруд урочище «Межигір`я».

Розпорядженням № 584-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року № 405» від 25.07.2007, ОСОБА_2 конкретизував, що із сфери управління Державного управління справами до сфери управління Мінприроди, мають бути передані будівлі, споруди та інше майно саме комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Одночасно з цим Міністр охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_7 ініціював перед Кабінетом Міністрів України питання щодо внесення змін до статуту НАК «Надра України», які передбачали повноваження Компанії щодо самостійного розпорядження майном, переданого до його статутного фонду, з метою усунення перешкод, направлених на заволодіння ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими на даний час невстановленими особами, державним майном в особливо великих розмірах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 886 «Про внесення змін до Статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» від 27.06.2007, ОСОБА_2 вніс ініційовані ОСОБА_7 зміни до статуту НАК «Надра України» та наділив цю Компанію повноваженнями самостійно розпоряджатися державним майном, переданим до її статутного фонду.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 521-р «Про передачу майна до статутного фонду НАК «Надра України» від 11.07.2007, комплекс споруд «Урочище Межигір`я» передано до статутного фонду НАК «Надра України».

Будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що перебували в державній власності, а саме: будинок АДРЕСА_4 площею 619,6 квадратних метрів, у якому на той час проживав ОСОБА_2 , разом з 93 об`єктами передано із сфери управління Мінприроди до статутного фонду НАК «Надра України» та 21.09.2007 проведено державну реєстрацію щодо збільшення статутного фонду цієї компанії.

Крім того, ОСОБА_2 постановою Кабінету Міністрів України № 978 «Про внесення змін до переліку будинків, яким надається статус державних резиденцій і державних дач» від 30.07.2007, виключив комплекс споруд « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з переліку державних дач, тобто з переліку об`єктів, які, відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуженню у будь-який спосіб не підлягали.

У цей же період часу, 27.08.2007, між НАК «Надра України», в особі голови правління ОСОБА_8 , та відібраним Фондом державного майна України переможцем конкурсу оцінщиків для оцінки майна, яке передається до статутного фонду НАК «Надра України» - ПП «Автоексперт», в особі директора ОСОБА_10 , укладено договір на проведення оціночних робіт № 5/08 об`єктів нерухомого майна. На виконання умов вказаного договору 03.09.2007 ПП «Автоексперт» проведено оцінку об`єктів нерухомого майна, а саме: будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, територія урочища «Межигір`я» та складено відповідний звіт, яким визначено вартість у розмірі 91 771 620, 00 гривень.

У той же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , прийнято рішення про необхідність проведення оцінки будівель по АДРЕСА_5 тим же ПП «Автоексперт».

При цьому, ОСОБА_1 доручив своєму знайомому та одночасно іншому співучаснику злочину - ОСОБА_6 , організувати проведення ПП «Автоексперт» оцінки будівель, розташованих по АДРЕСА_5 , дійсна ринкова вартість яких на той час складала 33 984 827, 00 грн., з відображенням у звіті про оцінку цього майна збільшення її ринкової вартості в декілька разів для того, щоб використати такі дані та сам звіт для подальшого використання у схемі начебто рівноцінного обміну цього об`єкту на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Між ПП «Автоексперт» та підконтрольним ОСОБА_1 ТОВ «Медінвесттрейд» 03.09.2007 укладено договір № 1/09 на проведення оціночних робіт, відповідно до умов якого ПП «Автоексперт» взяло на себе зобов`язання провести незалежну оцінку будівель по АДРЕСА_5 , які належать «Медінвесттрейд», з метою визначення їх ринкової вартості для подальшого відчуження.

При цьому, ОСОБА_6 , виконуючи вказівки та поради ОСОБА_1 , з метою усунення перешкод у заволодінні державним майном, за невстановлених слідством обставин у місті Києві запропонував засновнику ПП «Автоексперт» ОСОБА_11 визначити в звіті про оцінку вартості вказаних будівель їх вартість у сумі, яка б складала не менше 90 млн. грн., на що останній погодився, та надав ТОВ «Медінвесттрейд» 06.09.2007 звіт про ринкову вартість /оцінку/ будівель, розташованих у АДРЕСА_5 , (з дійсною ринковою вартістю 33 984 827, 00 грн., у бік збільшення на суму понад 59 млн. грн.,) з зазначенням відомостей про ринкову вартість об`єктів у розмірі 93 115 419, 00 гривень.

Надалі, 13.09.2007 ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , ініціював перед правлінням НАК «Надра України» розгляд питання про проведення обміну будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на нежитлові будівлі, розташовані в АДРЕСА_5 , які на праві власності належали ТОВ «Медінвесттрейд», підконтрольному ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У той же день, під впливом голови правління НАК «Надра України» ОСОБА_8 , членами цього дорадчо-консультативного органу управління НАК «Надра України» погоджено ініціативу останнього щодо винесення питання обміну майна на розгляд компетентному органу управління, який наділений виключною компетенцію та повноваженнями на прийняття таких рішень - спостережній раді НАК «Надра України». Проте, під час проведення засідання спостережної ради НАК «Надра України» 21.09.2007 ОСОБА_8 , зважаючи на розголоси деякими членами спостережної ради сумнівів щодо законності прийняття рішення про обмін державного майна на майно належне фіктивному підприємству ТОВ «Медінвесттрейд», підконтрольному ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та на велику ймовірність відсутності необхідної кількості голосів для прийняття такого рішення членами спостережної ради НАК «Надра України», не поставив на голосування спостережної радою НАК «Надра України» це питання, та відповідно, голосування за рішення щодо відчуження будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом міни на будівлі, розташовані у АДРЕСА_5 , не проводилось.

Крім того, 21.09.2007, ОСОБА_8 , як голова правління Компанії звернувся до Комунального підприємства «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» з листом про оформлення права власності на два окремі об`єкти, що передані до статуту Компанії, а саме: на будівлі та споруди комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я» по вул. Івана Франка, 19 с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та будинок АДРЕСА_3 , які входили до складу комплексу відпочинку, для подальшого їх відчуження на користь ТОВ «Медінвесттрейд».

На виконання листа ОСОБА_8 , КП «Вишгородське БТІ» 25.09.2007 оформлено та видано НАК «Надра України» свідоцтво про право власності на вказані об`єкти.

Продовжуючи виконувати відведену йому роль у злочинному плані ОСОБА_2 щодо заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, діючи в його інтересах, ОСОБА_8 достовірно знаючи про протиправний характер цієї угоди, всупереч вимог ст. 293 Господарського кодексу України, 25.09.2007, особисто підписав, як Голова правління НАК «Надра України», договір міни № 312/07 з ТОВ «Медінвесттрейд» в особі директора ОСОБА_5 відповідно до якого Компанія передала ТОВ «Медінвесттрейд» будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я» та будинок по АДРЕСА_3 , а взамін одержала від товариства нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_5 .

На підставі протиправного договору міни державного майна вартістю 540 млн. 092 тис. 00 грн., 26.09.2007, ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою доведення злочинного умислу до кінця, направленого на незаконне заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у м. Києві підписав з фіктивним та підконтрольним ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - ТОВ «Медінвесттрейд» акти приймання-передачі нерухомого майна, після чого директор ТОВ «Медінвесттрейд» ОСОБА_5 05.10.2007 зареєстрував право власності на вказані будівлі в КП «Вишгородське БТІ», тим самим передав його у володіння ОСОБА_2 .

У подальшому, ОСОБА_1 , будучи пособником в реалізації ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розробленого плану злочинних дій, спрямованих на заволодіння державним майном, діючи з метою легалізації одержаного злочинним шляхом майна, а саме: будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я», розташованого за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, «Вишгородський масив», вул. Івана Франка, 19, та будинку АДРЕСА_3 , за невстановлених слідством обставин, шляхом надання вказівок підконтрольним йому особам організував укладення 19.11.2007 між підконтрольними йому фіктивними ТОВ «Медінвесттрейд» в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ «Танталіт» в особі директора ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу вказаних об`єктів нерухомості. Після чого, 20.11.2007, згідно актів примайння-передачі вказане майно передано у власність ТОВ «Танталіт», що як наслідок дало можливість ОСОБА_2 , легалізувати вказане нерухоме майно та приховати факт володіння та користування цим майном.

При цьому, у день підписання вказаних актів прийому-передачі, тобто 20.11.2007, ОСОБА_2 , діючи з метою приховання своїх злочинних намірів, направлених на заволодіння вказаним державним майном, а також з метою приховання факту володіння цими будівлями, уклав із підконтрольним ОСОБА_1 фіктивним ТОВ «Танталіт» у особі ОСОБА_6 , договір оренди будинку № 20-а, розташованого на території урочища «Межигір`я» комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і при цьому продовжував фактично користуватися всією територією зазначеного комплексу.

Тобто органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст.27 ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: в організації створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; пособництві у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах; пособництві в легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Як слідує з клопотання, 05.10.2016 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України та через неможливість встановлення фактичного місця перебування ОСОБА_1 , зазначене письмове повідомлення про підозру від 05.10.2016 відповідно до вимог ч.1 ст. 278 та ст.ст. 111, 135 КПК України було направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Тобто судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: в організації створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; пособництві у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах; пособництві в легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.07.2021, а також повідомленням про підозру від 05.10.2016.

Щодо обґрунтованості підозри.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

Як вбачається із матеріалів клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: постановою КМУ від 12.02.2003 №169 з додатками; постановою КМУ від 14.09.2004 №657-р; розпорядження керівника ДУС від 20.09.2004 №625 з додатками; розпорядженням президента України від 12.01.2005 №9/2005-рп; розпорядженням КМУ від 29.10.2005 №442-р; постановою ВРУ від 04.08.2006 «Про призначення ОСОБА_2 . Прем`єр-міністром»; постановою ВРУ від 18.12.2007 «про звільнення ОСОБА_2 з посади Прем`єр- міністра України»; положеннями Закону України «Про позбавлення ОСОБА_12 звання Президента України» від 04.02.2015; постанови КМУ від 31.01.2007 №127 «Про призначення ОСОБА_8 головою правління НАК «Надра України»; постановою КМУ від 30.01.2008 №187-р «Про звільнення ОСОБА_8 з посади голови правління НАК «Надра України»; листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.06.2007 №6283/18-2 з додатками; розпорядженням КМУ від 25.07.2007 р. №584-р «про внесення змін до розпорядження КМУ від 13.06.2007 з додатками; довідкою про погодження проекту розпорядження КМУ від 25.07.2007 р. №584-р; висновком Міністерства Юстиції України за результатами правової експертизи проекту розпорядження КМУ №584-р; пояснювальною запискою ОСОБА_13 до проекта розпорядження КМУ № 584-р; розпорядженням керівника ДУС від 19.06.2007 р. №187 «Про передачу комплексу споруд до сфери управління Мінприроди» з додатком; розпорядженням керівника ДУС від 28.08.2007 р. №249 «Про внесення змін до Розпорядження керівника ДУС від 19.06.2007 №187» з додатком; розпорядженням КМУ від 25.07.2007 р. №584-р «про внесення змін до розпорядження КМУ від 13.06.2007 р. №405»; постановою КМУ від 27.06.2007 р. №886 «Про внесення змін до Статуту НАК «Надра України» з додатками; розпорядженням КМУ від 11 липня 2007 р.№521-р; розпорядженням КМУ від 11.07.2007 р. № 521-р, (вилучений в НАК «Надра України»); проектом Розпорядження КМУ від 11.07.2007 р. №521-р «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України»; довідкою про погодження проекту постанови КМУ «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» від 09.07.2007 за підписом ОСОБА_13 ; висновком Міністерства Юстиції України за результатами правової експертизи проекту розпорядження КМУ «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» від 09.07.2007 за підписом ОСОБА_14 ; пояснювальною запискою до проекту розпорядження КМУ «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» від 09.07.2007 за підписом ОСОБА_13 ; витягом з протоколу №16 засідання Урядового комітету від 10.07.2007; експертним висновком до проекту розпорядження КМУ «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» від липня 2007 за підписом В. Петрук.; розпорядженням КМУ від 25 липня 2007 р. №585-р.; розпорядженням КМУ від 25.07.2007 р. №585-р «про внесення зміни до розпорядження КМУ від 11.07.2007 р. №521» з додатками.; довідкою про погодження проекту постанови КМУ «про внесення зміни до розпорядження КМУ від 11.07.2007 р. №521» від 24.07.2007 за підписом ОСОБА_13 ; висновком Міністерства Юстиції України за результатами правової експертизи проекту розпорядження КМУ «про внесення зміни до розпорядження КМУ від 11.07.2007 р. №521» від 24.07.2007 за підписом ОСОБА_15 ; пояснювальною запискою до проекта розпорядження КМУ «про внесення зміни до розпорядження КМУ від 11.07.2007 р. №521» від 24.07.2007 за підписом ОСОБА_13 ; актом прийому-передачі будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща -Водиця», «Урочище «Межигір`я», із сфери управління Мінприроди до статутного капіталу НАК «Надра України» від 21.09.2007; резолюцією до листа ДУС №01-10-1020 від 24.04.2007; листом ДУС до Прем`єр міністра №01-10-1020 від 24.04.2007; постановою КМУ від 30.07.2007 №978 «Про внесення зміни до переліку будинків, яким надається статус державних резиденцій і державних дач; свідоцтвом серії АОО №024368 про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Медінвесттрейд»; протоколом №5 Загальних зборів учасників ТОВ «Медінвесттрейд» від 16.06.2007; протоколом №6 Загальних зборів учасників ТОВ «Медінвесттрейд» від 23.09.2007; реєстраційним посвідченням Київського міського БТІ на нежитлове приміщення по вул. Паркова дорога №3-5-7 (копія); договором купівлі-продажу №17/04-844 від 31.08.2004; витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №73848 від 31.08.2004; актом приймання-передачі нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Паркова дорога, 3-5-7, літери «А» та «Б» від 01.09.2004; довідкою ТОВ «Медінвесттрейд» від 28.08.2007; висновком ТОВ «Автоексперт» про вартість майна: нежитлових приміщень, вул. Паркова дорога №3-5-7 м. Київ; свідоцтвом серії НОМЕР_2 про державну реєстрацію юридичної особи НАК «Надра України»; витягом серії АБ №190217 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо НАК «Надра України»; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно «Комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я» від 25.09.2007; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.09.2007 №16057865 щодо об`єкту «Комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я»; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2007 №16057987 щодо об`єкту «Комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я»; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно АДРЕСА_6 від 25.09.2007; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.09.2007 №16057915 щодо об`єкту « АДРЕСА_6 »; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2007 №16057957 щодо об`єкту « АДРЕСА_6 »; листом ПП «Автоексперт» №09/25-15 від 25.09.2007р. щодо вартості об`єкту «Комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » урочища «Межигір`я»; витягом з протоколу №22 засідання правління НАК «Надра України» від 13.09.2007; розпорядженням КМУ від 19.09.2007 р. №783-р «Про зміну складу спостережної ради НАК «Надра України»; розпорядженням КМУ від 02.11.2006 р. №535-р із змінами і доповненнями від 19.09.2007, «про затвердження складу спостережної ради НАК «Надра України»; протоколом засідання спостережної ради НАК «Надра України» від 21.09.2007; договором міни від 25.09.2007 між ТОВ «Медінвесттрейд» та НАК «Надра України»; актом від 26.09.2007 про приймання-передачі будівель, споруд та іншого майна «Комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », урочища «Межигір`я» згідно договору міни від 25.09.2007; актом від 26.09.2007 про приймання-передачу нежилих приміщень згідно договору міни від 25.09.2007; розпорядженням КМУ від 26.09.2007 р. №782-р «Про передачу нежитлових будівель у м. Києві»; свідоцтвом серії А01 №258627 про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТАНТАЛІТ»; довідкою про взяття на облік платника податків від 27.08.2007 №45940;; довідкою №2394; протоколом №1 Установчих зборів учасників ТОВ «Танталіт» від 06.08.2007; протоколом №4 Установчих зборів учасників ТОВ «Танталіт» від 12.11.2007; протоколом №3 Установчих зборів учасників ТОВ «Танталіт» від 12.11.2007; договором купівлі-продажу від 19.11.2007 (продаж Комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », урочища «Межигір`я»); договором купівлі-продажу від 19.11.2007 (продаж будинку АДРЕСА_6 ); договором купівлі-продажу від 30.10.2008 (продаж будинку № 20 вул. Івана Франка, с. Нові Петрівці); протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 28.04.2014; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 16.11.2015; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 04.04.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 01.08.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 11.08.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 16.02.2017.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За таких обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.

Окрім того, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Інакше кажучи слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.

Вище вказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, що підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності вказують на вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, та спростовують доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні.

Посилання захисників на те, що докази, наведені стороною обвинувачення, є недопустимими, а при проведенні судових експертиз допущено численні порушення вимог КПК України - не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а не під час досудового провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як слідує з клопотання, 05.10.2016 за результатами досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42014000000000069 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 24.11.2016 з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000069 виділені в окреме матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 за № 42016000000003662.

Надалі, 28.02.2017 кримінальне провадження № 42016000000003662 за підозрою ОСОБА_1 у порядку ст. 217 КПК України об`єднано в одне із кримінальним провадженням №42015000000002833.

У зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_1 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 05.10.2016 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст.ст.111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Так, зокрема детективами Національного бюро, у порядку, передбаченому ч.1 ст.42 та ч.2 ст.135 КПК України, було вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а саме направлено повідомлення про підозру засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації та за адресою знаходження належного йому нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ).

Крім того, Генеральною прокуратурою України до компетентних органів Російської Федерації в рамках кримінального провадження №42015000000002833 було надіслано клопотання від 24.05.2017 про надання міжнародної правової допомоги, а саме вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 05.10.2016, роз`яснення прав підозрюваного, і вручення пам`ятки про процесуальні прав та обов`язки підозрюваного.

Однак Генеральною прокуратурою Російської Федерації у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Окрім того, 24.05.2017 у кримінальному провадженні направлено запит слідчого до компетентних органів Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме проведення на території Російської Федерації процесуальної дії - вручення ОСОБА_1 , який перебуває на території цієї держави, повідомлення про підозру, а також пам`ятки про процесуальні права. Компетентними органами РФ у задоволенні запиту відмовлено листом від 17.10.2017 № 87-198-2017, на підставі п. В ст. 2 Конвенції.

Тобто стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів в межах міжнародного співробітництва для проведення процесуальних дій з підозрюваним ОСОБА_1 .

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що з врахуванням того, що на час складання повідомлення підозру ОСОБА_1 від 05.10.2016 його точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлено, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Поруч з наведеним слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо невжиття заходів для надіслання вказаних документів за місцем проживання ОСОБА_1 у м. Санкт-Петербург, оскільки стороною захисту не доведено, що у розпорядженні органу досудового розслідування була така інформація стосовно проживання ОСОБА_1 у м. Санкт-Петербург Російської Федерації саме на момент виконання вимог ч.1 ст.278, ст.ст.111, 135 КПК щодо надсилання вказаних документів від 05.10.2016.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Правові підстави для розгляду клопотання, відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України.

Згідно вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, для розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого прокурор, окрім іншого, має довести, що такий підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

При цьому, вказана норма права не відокремлює оголошення особи у державний, міждержавний чи міжнародний розшук.

А тому можна дійти висновку, що підстави для оголошення особи у розшук, визначені ч. 1 ст.281 КПК України, є єдиними для державного, міждержавного та міжнародного розшуку, оскільки кримінальний процесуальний кодекс України не містить інших умов оголошення особи у міждержавний чи міжнародний розшук.

Таким чином, підставами для оголошення підозрюваного у розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи на тимчасово окупованій території України чи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як вбачається з матеріалів провадження, що останній перетин державного кордону України здійснювався громадянином України ОСОБА_1 10.09.2013 року авіарейсом сполученням «Ольбія -Донецьк», в той же час згідно відомостей з відкритих джерел інформації та інформації, наданої захисниками ОСОБА_1 , підозрюваний ймовірно перебуває на території Російської Федерації.

Так зокрема захисники надали інформацію, що ОСОБА_1 проживає в м. Санкт-Петербург Російської Федерації на законних підставах, що підтверджується його офіційною реєстрацією УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградській області та дозволом на роботу іноземному громадянину та особі без громадянства серії 78, № 14206710.

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII про звернення до європейських та міжнародних інституцій визнано Російську Федерацію державою-агресором.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово викликався стороною обвинувачення у порядку, визначеному ч. 8 ст. 135 КПК України, шляхом публікацій у засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, відповідно до вказаного порядку особа вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Тобто стороною обвинувачення використано можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних з підозрюваним ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що місце перебування ОСОБА_1 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вказана особа не знаходиться, постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Курільця О.О. від 09.06.2020 підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Вказану постанову детектива скеровано для організації виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Варто зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює необхідність доведеності факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим детективом Національного антикорупційного бюро України Курільцем О.О., шляхом винесення постанови від 09.06.2020 про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в міжнародний розшук.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу доводи захисників стосовно того, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження оголошення ОСОБА_1 в міжнародний розшук, оскільки згідно висновків колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі №991/2607/20 (провадження №11-сс/991/376/20) та відповідно у справі №760/23347/19 (провадження №11-сс/4911/2/19) винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Водночас чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова, згідно з ч.2 ст. 281 КПК України.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення підстав для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, оскільки підозрюваний виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, про що не заперечують захисники та оголошений у міжнародний розшук.

До того ж на підтвердження умислу підозрюваного, спрямованого на переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, згідно доводів, наведених у клопотанні, свідчить той факт, що на даний момент ОСОБА_1 перебуває за межами України на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, вже понад 7 років.

Також про обізнаність ОСОБА_1 щодо здійснення Національним антикорупційним бюро України відносно нього досудового розслідування та його розшук свідчить той факт, що його захист у вказаному кримінальному провадженні здійснюють захисники - адвокати адвокатського об`єднання Aver Lex, договір з яким укладено самим підозрюваним, що виключає відсутність безпосередньої чи опосередкованої комунікації адвоката з клієнтом.

Слідчий суддя вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки матеріали додані до клопотання детектива свідчать про те, що ОСОБА_1 відомо про кримінальне провадження, ним укладено договір з захисником про надання правової допомоги, він протягом семи років не з`являється на території України, що в сукупності підтверджує обізнаність підозрюваного зі здійсненням кримінального провадження.

Окрім того, згідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 25.08.2021 слідчим суддею надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.

Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування встановлений ст. 297-5 КПК України. Так, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

За наведених обставин, заявлене стороною захисту клопотання про необхідність повернення клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 або ж закриття судового провадження за цим клопотанням детектива, у зв`язку з невиконанням детективами вимог ч.2 ст.184 КПК України, а саме ненаправлення безпосередньо ОСОБА_1 за місцем його проживання в Російській Федерації копії клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним. Оскільки в даному випадку вручення процесуальних документів підозрюваному має здійснюватися у відповідності до положень ст.297-5 КПК України.

Отже детективом надано суду докази складення повідомлення про підозру, вручення такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.

Крім цього, в матеріалах, які долучено до клопотання, наявні дані з приводу того, що згідно інформації ГУ БКОЗ СБУ ОСОБА_1 на території України не перебуває, останній раз ОСОБА_1 перетнув державний кордон України 10.09.2013 авіарейсом сполученням «Ольбія -Донецьк», на даний час місце перебування ОСОБА_1 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вказана особа не знаходиться. В той же час згідно відомостей в засобах масової інформації та за повідомленням захисників підозрюваний ОСОБА_1 перебуває на території Російської Федерації, тобто на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_1 переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим оголошений в міжнародний розшук.

Щодо обґрунтованості наявності ризиків.

У відповідності до положень ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу до підозрюваного, окрім обґрунтованої підозри є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

В клопотанні детектив наводить обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, зокрема ризик переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній перетин державного кордону України здійснювався громадянином України ОСОБА_1 10.09.2013 року авіарейсом сполученням «Ольбія -Донецьк», в той же час згідно відомостей з відкритих джерел інформації та інформації наданої захисниками ОСОБА_1 підозрюваний ймовірно перебуває на території Російської Федерації в м. Санкт-Петербург Російської Федерації та до теперішнього часу на територію України не повернувся, органом досудового розслідування оголошений в міжнародний розшук.

Відтак, вищенаведене підтверджує переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування і перешкоджання кримінальному провадженню.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 , слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_1 .

Поряд з цим слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, оскільки досудове розслідування на даний час не завершене, і процес збору доказів триває, тому, ОСОБА_1 може знищити або сховати документи, які дають підстави підозрювати його та інших співучасників у вчиненні кримінального правопорушення.

Поряд з цим обґрунтованим є ризик здійснення тиску зі сторони підозрюваного, на свідків у провадженні, а також на інших підозрюваних, з метою схилити таких свідків до зміни своїх показань в суді, які, з огляду на викладене, можуть бути використані в якості доказу лише під час безпосереднього їх отримання під час допиту в судовому засіданні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Слід врахувати, що ОСОБА_1 має реальну можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом застосування психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Детектив у клопотанні зазначив, що про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчить можливість використання ОСОБА_1 з огляду на своє соціальне становище та коло спілкування засобів масової інформації та майнових ресурсів для здійснення тиску на учасників кримінального провадження з метою схилити їх до приховання наявних у їх розпорядженні відомостей, речей і документів, або знищення таких речей і документів, з метою перешкодити кримінальному провадженню. З наведеним погоджується і слідчий суддя.

Вказані ризики на думку слідчого судді знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання детектива.

Аргументи сторони захисту стосовно відсутності в матеріалах доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177КПК України та заявлених стороною обвинувачення - слідчим суддею не беруться до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

До того ж, варто зазначити, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні в тому числі і особливо тяжких злочинів, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час останній оголошений у розшук і ймовірно перебуває в Російській Федерації, тобто на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, використовуючи своє становище та авторитет може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Стосовно можливості інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Приймаючи до уваги вищенаведені ризики та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч. 2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, серед яких є особливо тяжкі злочини, суд приходить до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання слідчого судді обрання ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя, враховуючи висновки колегії суддів, викладені в ухвалі, у справі № 991/6805/20 (провадження №11-сс/991/735/20), встановив, що клопотання детектива від 28.07.2021 про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подане у відновленому досудовому розслідуванні.

На підставі наведеного, слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , доведеність наявності ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, на підставі чого дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є тотожним поняттю застосування такого, тому у разі затримання ОСОБА_1 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

Стосовно посилання захисників на сплив строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, у зв`язку з виділенням та подальшим об`єднанням кримінальних проваджень, слід зазначити наступне.

Так у своїх запереченнях адвокати зазначили наступне.

Кримінальне провадження № 42015000000002833, в рамках якого подано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 , розслідувалося слідчими Генеральної прокуратури України з 25.12.2015. Матеріали даного кримінального провадження були виділені з кримінального провадження №4201400000000069 від 06.03.2014.

В ході здійснення досудового розслідування до кримінального провадження №42015000000002833 приєднувались матеріали кримінальних проваджень №42014000000000391 від 19.05.2014 щодо ОСОБА_8 , № 42016000000000843 від 24.03.2016 щодо ОСОБА_21 , №42016000000003662 від 24.11.2016 щодо ОСОБА_1 , №42016000000003659 від 24.11.2016 щодо ОСОБА_22 , №42017000000000871 щодо ОСОБА_23 .

Тому, здійснюючи обрахунок за правилами, що визначені клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування, сторона захисту вважає, що використаний строк досудового розслідування становить 381 день, з огляду на наступне.

25.12.2015 слідчими Генеральної прокуратури України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833, виділеному з кримінального провадження №42014000000000069.

Того ж дня, 25.12.2015, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 було зупинене.

Таким чином, у кримінальному провадженні № 42015000000002833 строк досудового розслідування починаючи з 16.06.2015 по даний час, з урахуванням винесених постанов про відновлення і зупинення досудового розслідування, становить: 193+14+38+32 =277 днів.

22.03.2017з кримінального провадження № 42015000000002833 були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_23 (№42017000000000871), після чого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 того ж дня було зупинене.

Досудове розслідування кримінального провадження № 42017000000000871 за підозрою ОСОБА_23 тривало з 22.03.2017 по 05.07.2017, не зупинялось, у зв`язку з чим було використано 106 днів строку досудового розслідування.

05.07.2017у кримінальному провадженні № 42015000000002833 досудове розслідування було відновлено та об`єднано з кримінальним провадженням №42017000000000871 за підозрою ОСОБА_23 .

Досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42015000000002833 і №42017000000000871 одночасно здійснювалось два дні: 22.03.2017 і 05.07.2017.

Тому до 277-ми днів строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 підлягають додаванню 104 дні використаного у кримінальному провадженні №42017000000000871 строку досудового розслідування.

Таким чином, при обрахуванні загального строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833, цей строк становить 277+104 = 381 день.

Ураховуючи вказані обставини, станом на дату звернення детектива з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 перевищує граничний строк, визначений ст.219 КПК України. Відтак, закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 є окремою і самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Проте вказані розрахунки сторони захисту строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, у зв`язку з виділенням та подальшим об`єднанням кримінальних проваджень, не узгоджуються з положеннями п. 1 ч.6 ст. 219 КПК України, оскільки загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу - шляхом поглинання меншого строку більшим, а не шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, як про це зазначає сторона захисту, так як правило додавання стоків досудового розслідування застосовується лише до кримінальних проваджень, які не пересікаються, тобто досудове розслідування в них здійснювалось в різні проміжки часу.

Натомість, як вбачається з матеріалів, кримінальне провадження №42015000000002833 від 25.12.2015, яке виділене з кримінального провадження№ 4201400000000069 від 06.03.2014 та в якому складено повідомлення про підозру 05.10.2016 ОСОБА_1 , та кримінальне провадження №42017000000000871 від 22.03.20217 щодо ОСОБА_23 здійснювались в один проміжок часу.

Посилання захисників на те, що кримінальне провадження №42015000000002833 після виділення 22.03.20217 з нього матеріалів за підозрою ОСОБА_23 (№ 42017000000000871), після чого досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 того ж дня було зупинене, що вказує на різні проміжки часу здійснення досудового розслідування - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що згідно п.5 ч.1 ст. 3 КПК України КПК України «Досудове розслідування» - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Тобто досудове розслідування триває протягом всього часу, починаючи з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та до моменту його закінчення в одній із форм, визначених ст. 283 КПК України: закриття кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Даним терміном не обумовлено такі винятки, зокрема як зупинення досудового розслідування.

Так слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 невикористаний строк досудового розслідування станом на момент звернення детектива до суду з даним клопотанням складає 3 місяці та 2 дні. До того ж досудове розслідування було відновлене постановою детектива Національного бюро для звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на час судового розгляду даного клопотання.

Посилання захисників на науковий висновок професора, канд. юрид. наук, заслуженого юриста України, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, ОСОБА_24 - не може братися слідчим суддею до уваги, з огляду на те, що у ньому не зазначено, що особа яка його склала обізнана та попереджена про кримінальну відповідальність у відповідності до ст.ст.384,387 КК України. Крім того, ч. 1 ст. 242 КПК України передбачено, що не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Тому наданий стороною захисту висновок саме з питань застосування права сприймається слідчим суддею критично та не приймається при прийнятті рішення.

З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, слідчий суддя приходить висновку, що клопотання детектива НАБУ Швидкого Я.Ю. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 176-178,183-184,193,194,307,309,376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю., погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Скибенком О.І., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Єнакієве, Донецької області, українцю, громадянину України, одруженому, з вищою освітою, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК Україниу кримінальному проваджені № 42015000000002833 від 25.12.2015 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя В.Д. Воронько